(Даю 25)Скласти 5 речень з узагальвальнюми словами й однорідними членами речення, розставивши потрібні розділові знаки , на тему "Моя країна - Україна"
Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. Не один колишній львів'янин, нині мешканець Києва, а чи Москви, чи Нью-Йорка, сподівається знову наситити своє серце флюїдами Львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.
Різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься Львовом, і застигла в дивовижних архітектурних формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.
Невеликий архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є питомим фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.
Заснований 1356 р., він став і культовим осередком численної вірменської громади й одним із культурних центрів львівського поспільства. Щоразу, крокуючи Вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої Петром Красовським із Лугано, лагідно проникає в твою свідомість. Відгороджене ґратками подвір'я Вірменського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. І це казково! А якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю Михайла Боярського «Д'артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки її й стало це подвір'я. Тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.
Вулиця Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Лаконічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випинається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Навіть Хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам'яниць Львова — ампірний будинок «Пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма сузірними знаками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської. Приваблюють рельєфи роботи Гартмана Вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких прадавні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. Поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню простору...
Ознаки весни в неживій природі: 1) Головна ознака весни в неживій природі те, що сонце набагато вище піднімається над горизонтом, ніж взимку. 2) Яскравіше світить і гріє з кожним днем все сильніше. Дні стають довшими. 3) Найбільш помітний ознака настання весни в неживій природі – це танення снігу. 4) Починає танути лід. На річках починається льодохід. 5) Дуже небезпечно ходити по подтаявшему льоду. Не можна затівати ігри на річці під час льодоходу. 6) Коли річки та озера переповнюються водою від розталого снігу, вода заповнює луки, ліси, поля вздовж річки. Це називається водопілля. 7) Від весняного тепла відтане грунт. В ній накопичується багато вологи. Ця волога дуже потрібна рослинам 8) Навесні йде дощ, а не сніг. Недалеко вже й до першої грози.
Ознаки весни в живій природі: a)у житті птахів з приходом весни: повертаються перелітні птахи будують гнізда, відкладають яйця, виводять пташенят Подібні зміни стали можливо т. к. Багато птахи харчуються комахами. А з приходом весни комахи вилазять зі своїх укриттів. Птахам стало більше корму. Розтанув лід на річках і озерах, тому повертаються водоплавні птахи
b)у житті звірів: Звірі линяють – змінюють зимову шубку на літню. Прокидаються від зимового сну ведмеді, борсуки, їжаки, бурундуки. У багатьох звірів навесні з'являються дитинчата.
c)На листяних деревах і чагарниках набухають бруньки; з'являються сережки, сріблясті баранці, квіти, потім з'являється листя. У хвойних дерев змінюється колір кори, хвої. Землю вкриває молода травичка, багато рослини починають цвісти. Зазвичай ранньоквітучі трав'янисті рослини називають підсніжниками.
якщо все коротко написати: Сонце вище, ніж взимку. Дні стали довшими. На вулиці потеплішало. Небо навесні блакитне, високе. Хмари білі, легкі. Сніг і лід тане. На річках льодохід, повінь. Навесні в різні місяці йде то сніг, то дощ. У травні гримить перша гроза. Грунт відтає, на деревах з'являються бруньки, а потім клейкі листочки. Зацвітають первоцвіти. З'являються комахи. Повертаються перелітні птахи. Лісові звірі виводять потомство.
АРОМАТ ЛЬВОВА
Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. Не один колишній львів'янин, нині мешканець Києва, а чи Москви, чи Нью-Йорка, сподівається знову наситити своє серце флюїдами Львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.
Різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься Львовом, і застигла в дивовижних архітектурних формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.
Невеликий архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є питомим фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.
Заснований 1356 р., він став і культовим осередком численної вірменської громади й одним із культурних центрів львівського поспільства. Щоразу, крокуючи Вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої Петром Красовським із Лугано, лагідно проникає в твою свідомість. Відгороджене ґратками подвір'я Вірменського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. І це казково! А якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю Михайла Боярського «Д'артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки її й стало це подвір'я. Тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.
Вулиця Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Лаконічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випинається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Навіть Хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам'яниць Львова — ампірний будинок «Пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма сузірними знаками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської. Приваблюють рельєфи роботи Гартмана Вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких прадавні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. Поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню простору...
1) Головна ознака весни в неживій природі те, що сонце набагато вище піднімається над горизонтом, ніж взимку.
2) Яскравіше світить і гріє з кожним днем все сильніше. Дні стають довшими.
3) Найбільш помітний ознака настання весни в неживій природі – це танення снігу.
4) Починає танути лід. На річках починається льодохід.
5) Дуже небезпечно ходити по подтаявшему льоду. Не можна затівати ігри на річці під час льодоходу.
6) Коли річки та озера переповнюються водою від розталого снігу, вода заповнює луки, ліси, поля вздовж річки. Це називається водопілля.
7) Від весняного тепла відтане грунт. В ній накопичується багато вологи. Ця волога дуже потрібна рослинам
8) Навесні йде дощ, а не сніг. Недалеко вже й до першої грози.
Ознаки весни в живій природі:
a)у житті птахів з приходом весни: повертаються перелітні птахи будують гнізда, відкладають яйця, виводять пташенят
Подібні зміни стали можливо т. к. Багато птахи харчуються комахами. А з приходом весни комахи вилазять зі своїх укриттів. Птахам стало більше корму. Розтанув лід на річках і озерах, тому повертаються водоплавні птахи
b)у житті звірів: Звірі линяють – змінюють зимову шубку на літню. Прокидаються від зимового сну ведмеді, борсуки, їжаки, бурундуки. У багатьох звірів навесні з'являються дитинчата.
c)На листяних деревах і чагарниках набухають бруньки; з'являються сережки, сріблясті баранці, квіти, потім з'являється листя. У хвойних дерев змінюється колір кори, хвої.
Землю вкриває молода травичка, багато рослини починають цвісти. Зазвичай ранньоквітучі трав'янисті рослини називають підсніжниками.
якщо все коротко написати:
Сонце вище, ніж взимку. Дні стали довшими. На вулиці потеплішало. Небо навесні блакитне, високе. Хмари білі, легкі. Сніг і лід тане. На річках льодохід, повінь. Навесні в різні місяці йде то сніг, то дощ. У травні гримить перша гроза. Грунт відтає, на деревах з'являються бруньки, а потім клейкі листочки. Зацвітають первоцвіти. З'являються комахи. Повертаються перелітні птахи. Лісові звірі виводять потомство.