Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Хіба не той справжній друг, хто прийде і скаже, що ти відхилився від шляху правди, навіть якщо весь інший світ твердить, що ти бездоганний і неймовірний? Хіба не той справжній друг, хто вкаже тобі на помилки, але залишиться поруч, щоб до х виправити? Хіба не той справжній друг, хто буде раз за разом повертатися за тобою на шляху, навіть коли ти на повний голос кричиш: "Залиш мене тут і йди один"? Хіба не той справжній друг, хто бачив тебе і в біді, і в радості, і на злеті, і в падінні, і на вершині гори і на її підніжжі, і все одно залишається поруч? Хіба не той справжній друг, для кого ти можеш бути точно таким же?
Велике щастя мати можливість сказати: "У мене є друг", і ще більше щастя знати, що хтось вважає тебе своїм другом, тому що бути справжнім другом ой як не Ось про що я міркую цього ранку. Бажаю кожному з нас стати таким другом або подругою своїм близьким людям, дружин і чоловіків, батькам, дітям і тим, хто завжди поруч.
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Хіба не той справжній друг, хто прийде і скаже, що ти відхилився від шляху правди, навіть якщо весь інший світ твердить, що ти бездоганний і неймовірний? Хіба не той справжній друг, хто вкаже тобі на помилки, але залишиться поруч, щоб до х виправити? Хіба не той справжній друг, хто буде раз за разом повертатися за тобою на шляху, навіть коли ти на повний голос кричиш: "Залиш мене тут і йди один"? Хіба не той справжній друг, хто бачив тебе і в біді, і в радості, і на злеті, і в падінні, і на вершині гори і на її підніжжі, і все одно залишається поруч? Хіба не той справжній друг, для кого ти можеш бути точно таким же?
Велике щастя мати можливість сказати: "У мене є друг", і ще більше щастя знати, що хтось вважає тебе своїм другом, тому що бути справжнім другом ой як не Ось про що я міркую цього ранку. Бажаю кожному з нас стати таким другом або подругою своїм близьким людям, дружин і чоловіків, батькам, дітям і тим, хто завжди поруч.