Твір: За що я люблю весну – пори рокуКожна пора року прекрасно по – своєму, але мені миліше всього весна. Як відважно весна бореться з бабою – узимку, бореться з лютневими заметілями, що знудили всім. Від прекрасного сонячного сміху красуні – весни оживає навколо природа, тихі кроки весни будять всі навколо від зимового снуВсе живе прокидається, вдихнувши весняне повітря. Припікають сонячні промені, з’являються таловини, з півдня вертаються додому перелітні птахи. Ночі ще холодні, хоча й стали коротше. Ранком нас будить сонце, а не будильник. Удень стає тепліше, і ми хочемо скоріше скинути шуби. І нехай у чоботах хлюпотить, гніватися на весну немає силСинє – Синє піднебіння, очнувшееся від зимової дрімоти сонечко, пташиний гомін – от вони, прикмети наближення ставної красуні Весни. Сніг потихеньку тане, з’являються перші струмки. Ці вісники весни дзюрчать, заявляючи всім:”Весна прийшла, весні дорогу!”. А як прекрасна весняна капельЗаглянемо у весняний ліс: начебто б всі, як узимку. Але варто подивитися уважно, і ми зрозуміємо, що весна господарює й тут. Бруньки на деревах змінили цвіт, збільшилися в розмірах, вони спрямовані до сонця, поглинаючи перше тепло. Прокинулися й лісові жителі – от чиїсь сліди на проталинке. Птахи хвилюються, в’ють гнізда для майбутніх пташенятСонячні промені допомагають пробитися на світло першим весняним квітам. Дуже дивні ці квіти – проліски: ніжні блакитний^ – блакитні – молочно – блакитні паростки, а які вперті й сильні. Вони символізують початок нового життя, початок нової весни. Наткнешся на велику кількість пролісків і обімлієш від краси. Рвати їх незручно й навіть соромно.Такі ж ніжні й прекрасний, як перші проліски, свято 8 березня. Ми поздоровляємо наших улюблених неньок, бабусь, сестер, дружин, дочок і внучок. Адже разом з весняною капеллю прокидається й жіноча красаА в травні звучить Останній дзвінок, і тисячі юнаків і дівчин ідуть у доросле життя. Для інших хлопчиськ і дівчисьок починаються довгоочікувані канікулиВесна – Чарівниця приносить усім віру в чудеса, на душі стає легко й з’являються сили жити далі.
Фестиваль учнівської творчості «Золоте яєчко»У квітні 2000 року у гімназії № 116 м. Харкова відбувся IV обласний фестиваль учнівської творчості «Золоте яєчко». Тематика фестивалю — «Козацькому роду нема переводу». Організатор фестивалю — Світлана Костянтинівна Стефанюк, людина творча, кандидат педагогічних наук, викладач харківських вузів, запросила до участі в роботі фестивалю учнівську молодь області.Фестиваль працював за такими секціями: «Козацькі спортивні забави», «Козацькі пісні», «Літературно-музична композиція на козацькі мотиви», «Діти — поети», «Діти — дослідники спадщини козацьких звичаїв». Багато цікавого привезли учасники фестивалю на суд журі. Діти обмінювались досвідом, слухали поезію, пісні. Фестиваль перетворився на велике мистецьке свято учнів Харківщини.
