Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.
Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;
Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)
Пропоную скласти твір на тему "Моє шкільне подвір'я" так:
Як багато прекрасних речей нас пов’язує зі школою. Все здається нам тут рідним та близьким. На шкільному подвір’ї ми вперше зустрілись зі своїми однокласниками та вчителькою. Наше шкільне подвір’я дуже красиве та затишне. Воно відгороджене парканом, тому ніхто зі сторонніх сюди не зайде. На подвір’ї ростуть туї, височіють ялинки.
Справжньою прикрасою шкільного подвір’я є величезний та дуже старий дуб. Хто захоче посидіти в затишку після уроків, той зможе присісти на лавочку. Першокласники залюбки скидають туди свої портфелі та йдуть гратися на майданчик. Адже перед школою у нас є гарний гральний майданчик, де можуть погуляти всі охочі учні. Отже, наше шкільне подвір’я дуже затишне, зелене та веселе, адже з нього завжди лунає сміх щасливих дітей.
Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.
Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;
Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)
Як багато прекрасних речей нас пов’язує зі школою. Все здається нам тут рідним та близьким. На шкільному подвір’ї ми вперше зустрілись зі своїми однокласниками та вчителькою. Наше шкільне подвір’я дуже красиве та затишне. Воно відгороджене парканом, тому ніхто зі сторонніх сюди не зайде. На подвір’ї ростуть туї, височіють ялинки.
Справжньою прикрасою шкільного подвір’я є величезний та дуже старий дуб. Хто захоче посидіти в затишку після уроків, той зможе присісти на лавочку. Першокласники залюбки скидають туди свої портфелі та йдуть гратися на майданчик. Адже перед школою у нас є гарний гральний майданчик, де можуть погуляти всі охочі учні. Отже, наше шкільне подвір’я дуже затишне, зелене та веселе, адже з нього завжди лунає сміх щасливих дітей.