- Здрастуй, Андрію! - Привіт, Петрику! - Давно ми з тобою не бачились. - Так, давненько. Андрію, а ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча! - Нічого страшного немає в цьому питанні. Я вирішив, що будувступати в медичний університет. - Ти вирішив бути лікарем? - Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. - А чому ти вирішив стати лікарем? - Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся! - А я, мабуть, стану юристом. -Ти, юристом? - Так, мама каже що ця професія затребувана, і добре оплачується. - Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання! Памятаєш, як ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив? - Я знаю. Мені техніка завжди подобалась. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш. - Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права, та й бажання? - Ти так думаєш? - Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може! - Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається... - Бувай, Петрику! Щасти тобі! Зроби правильний вибір! - Дякую друже. Обов'язково.
- Привіт, Петрику!
- Давно ми з тобою не бачились.
- Так, давненько. Андрію, а ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я вирішив, що будувступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути лікарем?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, стану юристом.
-Ти, юристом?
- Так, мама каже що ця професія затребувана, і добре оплачується.
- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання! Памятаєш, як ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?
- Я знаю. Мені техніка завжди подобалась. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права, та й бажання?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
- Бувай, Петрику! Щасти тобі! Зроби правильний вибір!
- Дякую друже. Обов'язково.