Диференційний залік, выполнить задания

Я вважаю, що вчинок може зробити людину безсмертною.
Звичайно, тіло не може жити вічно, це доведено наукою. Проте в кожного з нас є частинка вічного –  душа. Мабуть все найкраще в людині зібрано в цій матерії. Кажуть, що душа є вічною.
На мою думку, нам дається життя для того, щоб ми прожили його якнайкраще. Не в кількісному чи якісному значенні, адже гроші, стан у суспільстві, розкіш – не показники щастя.  Одним із моїх життєвих принципів – прожити так, щоб потім мене згадували інші люди, не обов’язково друзі, родичі, або знайомі. Існує притча про чоловіка, який мав довге і красиве життя. Але після повернення на батьківщину земляки не могли його згадати. Єдиним спогадом, який пов’язаний із селом залишився відбиток дитячої ноги на бетоні, зроблений чоловіком.
Не варто здійснювати подвиги заради майбутньої слави. Люди не люблять корисливих. Варто бути ближче до суспільства. Нещодавно на уроках української мови я читала розповідь про Святу Терезу. Мене щиро вразило її бажання допомагати знедоленим,  простота і душевна смиренність. Це була людина з чистим  серцем. Саме тому суспільство і досі пам’ятає її. Я вважаю, що людям варто намагатись бути такими ж добрими як Матір Тереза.
Звичайно, не буває ідеальних особистостей. Та й не варто ціле життя змушувати себе робити щось не за власним бажанням. Достатньо лише одного вчинку. Сучасний світ настільки динамічний, що неможливо  уникнути небезпеки. Останнім часом все частіше стаються катаклізми, непередбачувані ситуації. Дуже часто можна почути про людей, які жертвують своїм життям заради інших. Наприклад, звичайний перехожий врятував дітей, коли виніс їх із хати, яка горіла. Їх імена не завжди пам’ятають, їм не надають нагород і титулів, зате про таких кажуть, що вони – герої. Людське визнання – ось найкраща похвала! Героїв пам’ятають, про них пишуть книги, їх закарбовують в історію. Іноді один вчинок може змінити життя народу, «розвернути планету на 180 градусів».
Дуже часто родичів померлого заспокоюють такими словами: «Він не помер, бо досі залишився в наших серцях». Це означає, що людина житиме в наших серцях стільки часу, скільки про неї пам’ятають інші. Саме тому я хочу прожити своє життя так, щоб інші могли сказати: «Вона змінила наше життя на краще. Оце була людина!»

На мій погляд, існує багато прикладів того, як лише один вчинок може зробити людину безсмертною і назавжди залишити її ім’я у пам’яті людства. Такі люди існували і в стародавні часи, і в недалекому минулому, вони є і серед наших сучасників. Одним з найяскравіших прикладів героїчного вчинку, який змінив життя людини і увіковічив її ім’я, може бути перший у світі космонавт Юрій Олексійович Гагарін, ім’я якого знають і пам’ятають у всьому світі. Ю. О. Гагарін став втіленням безстрашності радянського народу, який у ті часи являв собою міцну сім’ю представників різних національностей. Він був славним сином своєї Батьківщини, людиною, яка виявила сміливість підкорити небо, людиною, подвиг якої підкорила усю нашу планету, а усмішка якої стала відомою у самих віддалених куточках миру.Дата 12 квітня 1961 року назавжди увійшла у історію людства і кожному добре відомо, що в цей день до космосу піднялась перша ракета, яка несла в собі людину, людину з великої букви – Юрія Гагаріна. Весняним ранком потужній носій вивів на орбіту перший в історії людства космічний корабель. На борту «Сходу» знаходився перший космонавт – землянин, громадянин Радянського Союзу Ю. О. Гагарін. Мабуть, його перші слова: «Поїхали», а потім «Політ проходить нормально. Бачу обрій Землі. Такий гарний ореол!» люди будуть пам’ятати ще багато століть.Дитинство звичайного селянського хлопця Юри Гагаріна проходило на Смоленщині в селі Клушино. З малих років хлопчик був допитливим і надзвичайно рухливим. Наслідуючи таланти батька, який серед селян вважався майстром на всі руки, Юрко дуже полюбив майструвати іграшкові літаки. Та дуже скоро у мирне дитинство майбутнього героя увірвалася війна, жахи якої хлопець відчув на собі. Смоленщина була окупована німцями у перші дні війни і загарбники, які прийшли до рідного села Ю. Гагаріна, вигнали родину хлопця з хати. Весь час, доки фашисти перебували у селі, йому разом з батьками, сестрою і братом довелося жити у землянці. Після визволення і закінчення війни родина Гагаріних переїхала в невелике російське містечко Гжатськ, яке потім було пер іменоване за ім’ям першого космонавта.Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять років, Ю. Гагарін вступив до ремісничого училища в Люберцях, що на Підмосков’ї. Після училища хлопець деякий час працював у ливарному цеху, а потім пішов навчатися у Саратовський індустріальний технікум. В той же час майбутній льотчик і космонавт втупив до аероклубу. Саме тому з Саратовом у Ю. Гагаріна буле пов’язане почуття нестримної тяги в небо і прагнення до польотів.Після занять у аероклубі Саратова, який став першою сторінкою небесної біографії Ю. Гагаріна, захоплення льотною справою привело його в Оренбурзьке військове авіаційне училище. Після закінчення Юрій Олексійович служив у авіації і був пілотом червонозоряних надзвукових літаків, охороняючи північні рубежі Радянського Союзу.Майбутній космонавт вже з дитинства був рішучім, сміливим і спритним. А ще він був турботливим і веселим, рідко сердився і не любив сварок, а частіше усього в таких випадках сміхом і жартом усіх мирив.У 1960 році Юрій Гагарін почав підготовку до польоту у космос і переїхав до Центру підготовки космонавтів. Він завзято і самовіддано працював, віддавав справі усі свої сили і відрізнявся надзвичайною витримкою. Юрій Олексійович був відмінно підготовлений фізично і морально, відрізнявся уважністю до своїх товаришів. Допомагав їм, чим міг, а друзі, в свою чергу, відплачували йому тим же. Кожен з групи підготовки горів бажанням першим полетіти у космос, але коли стало питання про вибір кандидатури, майже одноголосно був обраний Юрій Гагарін.12 квітня 1961 року під час старту увесь світ почув тепер добре відоме «Поїхали!». Юрій Гагарін за 108 хвилин зробив на кораблі повний оберт навколо Землі і вдало приземлився серед степів Казахстану. Цим польотом почалася світова космічна ера, а політ радянського льотчика увійшов до історії людства як одна з найвидатніших подій двадцятого століття. Радості наших співвітчизників не було краю, та й і в інших країнах Ю. Гагаріна приймали як героя. Сміливість космонавта була відзначена званням Героя Радянського Союзу, яке було присвоєно Юрію Олексійовичу майже одразу. Після польоту Ю. О. Гагарін відвідав багато країн світу. Опинившись у центрі уваги, він підкорював звичайних людей розумом, простотою, і, звичайно ж, своєю чарівною посмішкою.Проклавши дорогу в космос іншим, перший космонавт від душі радів успіхам своїх товаришів, мріяв про наступні польоти, готувався до них, з успіхом закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського. Але на жаль, трагічний випадок під час тренувального польоту на реактивному літаку обірвав його таке коротке і таке яскраве життя. Але слід від нього залишився назавжди – і в космосі, і на Землі. Ю. О. Гагарін став безсмертним і навіки залишився у пам’яті людей.