Диктант Кам'яне Село Житомирщина є однією з найбільш лісистих областей
України, край боліт та озер. Але мало хто знає, що тут навіть є невеличка гірська система—Овруцький кряж.
Саме в лісах Житомирщини загубилося Кам'яне Село—скупчення величезних валунів різної форми, що розташовані в
лісі біля села Рудні-Замисловицької. Назву валуни отримали
через подібність до села. Деякі з них нагадують хати, церкву та школу. Є брили, розміщені в певній послідовності.
Про цю дивовижну місцевість складено чимало легенд.
Місцеві жителі особливо пишаються історичною бувальщиною
про похід київської княгині Ольги на древлян, під час якого вона дійшла до магічного Кам'яного Села
й повернула військо назад.
Існує ще одна легенда про те, що колись було заможне село,але з дуже жадібними хазяями. Одного разу тут проходив мандрівник і попросив хліба в господаря. Але скупий хазяїн відмовив. Подорожній виявився Богом. Він вийшов із села, озирнув-
ся — і воно скам'яніло. На одному з каменів, де Він відпочивав,
залишився слід ноги. Місцеві жителі вважають, що слід має
цілющі властивості.

Літо- це чудова пора року! Я дуже люблю саме літні канікули. Влітку кожен їздить на море, в табори, а я до бабусі на города і дідусеві на пасіці . Коли я закінчувала роботу вдома, то виходила на вулицю до друзів. Познайомилася з багатьма новими дітьми, яких раніше не бачила. Не давно з мамою відносили кошти в банк і пересилали їх одній хворій дівчинці. Це ми зробили анонімно, але я написала свій номер, я хотіла б спілкуватися з нею, їй потрібна моя до Цим літом я побувала на морі. Купалась, гралася, ходила на каруселі. Ще я годувала чайок на пляжі. Тому мій відпочинок був корисним та  веселим.

- Сьогодні я по бути вас чемними і уважними на уроці, як ніколи. - сказала вчителька, дивлячись кожній дитині в очі. - Ми будемо говорити про Україну. Про наш рідний край.
Враз в класі запанувала тиша і вчителька усміхнулась. Написавши на дошці такі знайомі до болю слова "Моя рідна Україна", вона підійшла до дітей. 
- У кожного з вас свої уявлення про наш край, про наші ліси, степи і ріки, про нашу мову і звичаї. Я вважаю, що кожен з вас має право висловити свою неповторну і важливу думку. Адже ви наше майбутнє.
Голос вчительки бринів, тремтячи, як колосок від вітру. І тільки тишина класу і безліч піднятих рук давали цьому колоску натхнення і розуміння, що він ріс і жив не даремно. 
 - Минулого року ми їздили з бабусею до санаторію і там при вході висіла табличка " Україна плекає про вас". Нам там дуже сподобалось, тому я вважаю, що Україна найкраща.
- А ми вчора ходили до зоопарку і я краєм вуха почув розмову двох дядьків, що на Україні багато лісів, полів, які принесуть їй в майбутньому користі, досить тільки їй розвинутися. Адже Україна така молода держава, яка достигнула успіху і добилась хорошого і вільного життя.
- А я коли хворіла, то про мене піклувалась вся родина. Ніхто не порушував мій спокій, ніхто не заважав мені, і навпаки всі мені старались догоджати. Тому я впевнена, що Україна - це країна хороших, турботливих і вірних людей, які завжди прийдуть на до
З очей вчительки полилися сльози, вона навіть не сподівалась на такі слова. А в голові продовжувала життя одна єдина думка " не даремно я прожила свій вік". А маленькі учні продовжували висловлювати свої думки навіть не замітивши на очах вчительки сльози радості.