Диктант Міжрічинський ландшафтний парк За сто кілометрів від Києва між Дніпром і Десною розкинувся Міжрічинський ландшафтний парк—один з найбільших в Україні. Валко повірити, але колись на цих землях вирувало
життя. Та через будівництво військових об'єктів, а потім—водосховища люди покинули цей край.
Сьогодні Міжрічинський парк —це величезна територія
соснових лісів, піщаних дюн, унікальних непрохідних боліт,
запитанних лук, вікових дубів, вересових пустиш, ковилового степу, заростів оленячого й ісландського лишайників. Тут ростуть різні рослини: сон, півники болотяні та червонокнижні,
півники сибірські, ряст. А ще —орхідеї, журавлина, брусниця,
калган і чебрець. Фауна парку:козулі, кабани, лосі, вовки, лисиці, блені, рисі, зайці, бобри, куниці —вражає своїм багатством.
Також тут можна по ігати за сірими журавлями, тетеруками й орланами. Щоправда, не всіх мешканців легко побачити,
бо зазвичай тварини ховаються від людей.
На території парку облаштовано чотири марковані екостежки, якими можна мандрувати самостійно, адже до всіх маршрутів доступ вільний. Окрім того, на території парку проходять тематичні екскурсії, спортивні змагання, водні походи, волонтерські заходи, а також організовуються тренінги, що навчають
основ виживання в дикій природі.

Що означає для будь-якого народу мова? Це один з тих важливих факторів, без яких не може існувати жодна незалежна країна. Для кожної країни мова є одним з символів того ,що вона відрізняється від інших країн. Часто наявність мови може показати рівень культури тієї ,чи іншої країни. особисто я вважаю що Нація без мови- це не нація. Однак у сучасній мові є декілька проблем, і головною є те ,ще молодь спілкується на своїй рідній мові, використовуючи при цьому слова паразити, не нормативну лексику, та не цензурні вислови. Я не розумію навіщо молодь все це використовує у бесідах один з одним? Адже Українська мова - це мова батьків, мова предків. Це - історія Українського народу, фольклор, пісня, література, та багато іншого. Не повага до мови- це означає не повага до самого себе, адже ти виріс в країні де всі розмовляють Українською мовою, де Українська мова є символом того, що ти Українець. Для кожного народу рідна мова єдина і не повторна, і саме вона робить нас різними. Всі люди різні, не тільки за національністю а й за мовою. Для кожного народу мова є чимсь особливо важливим, тому ,що через мову ми показуємо свою культуру. Через мову ми виражаєм свої думки і спілкуємось. Тож нехай молодь поважає традиції українського народу і особливо українську мову, яку не дарма називають соловїною. Оскільки молодь- це майбутнє будь-якого народу і требе щоб майбутнє держави не паплюжило культурну

Казочка про весну. 

Зима лютувала. І хоча вже був березень, зима насипала багато снігу.
 
Тато і мама сказали нам, що весна десь забарилась.

Сонечко заховалося, квіти замерзли, пташки не співали, і навіть домашні улюбленці песик і котик не хотіли гратися, а грілися. 

Ми вирішили, що прийшов час рятувати всіх і знайти весну.  

Нам на до прийшли мама і тата і ми всі разом поїхали у ліс і стали гукати весну. Ми витягли маленьке дзеркальце, і тут вийшло сонечко і подарувало нам сонячного зайчика. І ми всі разом побігли за ним.

Він привів нас до дуже цікавого і таємного місця.  
Виявилось, що зима заморозила доріжку по якій весна повинна була прийти до нас. 

Ми всією родиною розтопили лід і визволили весну. І яке було щастя, коли шла Весна їй на зустріч вийшли всі лісові звірятка, і сонечко радісно засіяло на небі. Квіти підняли свої головки і кланялися, вітаючи весну. Пташки заспівали і голосно сповіщали всіх вокруг, що йде весна. 

Коли ми приїхали до дому, наш котик і песик весело стримали і вітали нас з перемогою над зимою. 

Мама зробила шоколадні веснянки і ми ласували їх з чаєм. 

Так сила і єдність родини принесла щастя всій Україні.