Диктант по украинскому Кр…ниця била з/під скелі з/під камі…я. Тут дал…ня частина скелі не/закр…валась з…млею та зелом. Здавалося, не/наче якась в…личезна сила виперла із/з…млі страше…у кам…яну велич, поставивши її так що горішня частина, в…стромлюючись на/перед, нав…сала. Камі…я, товсте й тонке, л…жало шарами мовби складене людс…кими руками. На/в/скоси проти з…млі, вганяючись у скелю, воно йшло в/низ і здавалося доходило аж до ос…редку землі. В одному місці скеля, розколовшись з/гори аж до/ низу, поставила те камі…я сторч. І все те, важко і грізно нависаючи, здавалося грюкне до/долу і ро…давить того не/обачного що насмілит…ся тут бути. А воно так нависало тут сторі…я. Із/під того в…личезного камі…я десь узялася вода, в…тікаючи чистою та холодною течією. Трохи одступивши від скелі, поч…нався га…к, і верхові…я найвищих д…рев було далеко нижче від скелі.

Рідною є для нас земля, де ми народилися. цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. це скарби, даровані богом. я не розумію людей, які свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. любов до батьківщини називають патріотизмом. це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу. «чому, сказати, й сам не знаю,стежина в ріднім краї земля — україна. любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом. для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами. мій образ рідної землірідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний. такими задушевними рядками висловив поет-пісняр андрій малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»живе у серці стільки літнебо єдиною в світі батьківщини.у кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і

Кожен з нас мріє зустріти справжнього друга, на якого можна покластися у скрутну мить. тільки як його розпізнати, цього друга? адже, коли в тебе все добре, коли ти щасливий, здоровий багатий, друзів довкола тебе - багато. і кожен переконує, що він - справжні і вірний. але, насправді, друг - не той, котрий з тобою у хвилини, коли тобі добре, коли ти щасливий. коли у твої двері постукала біда, коли ти справді потребуєш підтримки - моральної, фізичної, матеріальної, тільки тоді поруч з тобою залишиться вірний друг, готовий підставити своє плече. тому що ті, тимчасові, просто втечуть від тебе. їм не потрібен друг, якому треба , їх цікавлять лише ті, які будуть їм.