людина та природа- це дві невід'ємні частини світу. Людина в природи повинна навчитися краси кохонню тому що ми навінь не помічаємо природню красу людини коли він щось відчуваєть.Людина- це жорстока колючка у природи, хоча не всі можуть буди колучками деякі можуть буди великими квітка та дарувати красу. Людина дуже погано іноді ставиться до природи.А скажіть природа так до нас ставиться? Ні! вона нам дарує красу, а ми що їй вбиваємо коли нам тго забажається! природа нас вчить бути добрими та кохати одне одного.
людина та природа- це дві невід'ємні частини світу. Людина в природи повинна навчитися краси кохонню тому що ми навінь не помічаємо природню красу людини коли він щось відчуваєть.Людина- це жорстока колючка у природи, хоча не всі можуть буди колучками деякі можуть буди великими квітка та дарувати красу. Людина дуже погано іноді ставиться до природи.А скажіть природа так до нас ставиться? Ні! вона нам дарує красу, а ми що їй вбиваємо коли нам тго забажається! природа нас вчить бути добрими та кохати одне одного.
2.Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
3.Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні.
4.Вітром збите, котиться вересневе листя.
5.Не чуючи, перебирала ти пожовклі клавіші, задумана й тривожна…
6,Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах.
7,Дай мені книжку, прочитану тобою.
8,Чудово блищало небо, засіяне зорями.
9,Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері залитих сяєвом хмар.
10.На темному небі нерухомо застигли химерні клаптики хмар, посріблених промінням місяця.