Скласти діалог між бабусею і онуком, які мріють посадити навколо свого будинку сад, пропоную так: - Бабуню, а давай біля нашого дома насаджаємо квітів та дерев. - Та я б залюбки, онучку, проте мені вже важко поратись на городі. - Так я до тобі, бабусю! - Добре, онуку. А яких квітів ти хочеш? - Мабуть, чорнобриців, петуній та ромашок. - Яскрава в нас буде клумба. А дерев яких? - Вишень та яблук. Хочу справжній сад! - Домовились, онучку, завтра відправимось за саджанцями та насінням. - То ж до завтра! - До завтра!
Это был герой с золотыми руками, стальными нервами и железной волей. Он смотрел на серого человека, слушал его бледный рассказ, видел его тупой взгляд и не мог понять, почему горькая доля связала их двоих тесной дружбой, от которой сейчас не осталось и следа. Но ему приходилось вести гибкую политику в эту горячую предвыборную пору . Его легкий характер ему быстро справляться и со своими сердечными чувствами, и с этими глубокими мыслями. А волнистые туманы уже накрыли эту планету серых людей.. . Бу!
- Бабуню, а давай біля нашого дома насаджаємо квітів та дерев.
- Та я б залюбки, онучку, проте мені вже важко поратись на городі.
- Так я до тобі, бабусю!
- Добре, онуку. А яких квітів ти хочеш?
- Мабуть, чорнобриців, петуній та ромашок.
- Яскрава в нас буде клумба. А дерев яких?
- Вишень та яблук. Хочу справжній сад!
- Домовились, онучку, завтра відправимось за саджанцями та насінням.
- То ж до завтра!
- До завтра!