До поданих головних частин додати підрядні означальні. Записати змодельовані складнопідрядні речення. Накреслити схеми.
1. [Я знову задивляюсь у твої очі] (які?), (що тепло сяють мені).
2. Навколо було багато квітів, які ... .
3. Я чекаю на той день, коли ... .
4. Є слова, котрі ... .
5. Я хочу жити в такому світі, де ... .
6. Надумано, негадано забігла в глухомань, де ... .
7. В’яне серце моє од щасливих очей, що ... .
8. Несу любов свою здалека, яку ... .
9. Піснями і танцями вітали наші предки природу, що ... .
Порадившись у загальному колі, спробуйте скласти перелік усього, що люблять учні вашого класу. Вас, напевно, здивує, як багато людей, речей, явищ ми здатні любити. Зрозуміло, що в усіх наведених вами випадках вживання дієслова «любити» йдеться про різні почуття.
Про природу любові не одне століття сперечаються мислителі та митці. В одному вони дійшли згоди: здатність любити - виняткова властивість людини, завдяки якій ми цінуємо життя. Озирніться навколо себе. Вас оточує безліч предметів. Ви байдужі до них. Та варто вам натрапити поглядом на улюблену книжку або дрібничку, подаровану торік братом, квітку, яку виростили самі, чи улюблений шарф, що сплела вам на день народження бабуся, - і речі перестають бути просто речами. Пробуджуючи наші почуття й думки, вони й самі ніби оживають. І що досконалішим є об'єкт нашої любові, то загадковішою стає суть цього почуття. Людині зазвичай легко розповісти, чому вона любить ту або ту річ, музичний або літературний твір. Проте ми розгублюємося, відчуваючи брак слів, коли йдеться про рідний край, друзів, рідних. Учені-психологи, дослідники внутрішнього світу людини, встановили, що любов є вільним, таємничим, невимушеним і непередбачуваним почуттям. Досі не відомі випадки, щоб хтось відчув любов, зваживши на пораду або виконуючи наказ.
Утім кожен точно знає, що ті, кого ми любимо, або те, що ми любимо, є для нас найважливішим у житті. Так любов будує навколо людини її неповторний світ. Український філософ Григорій Сковорода визначав цю особливість любові словами: «Хіба не любов усе єднає, будує, творить подібно до того, як ворожість руйнує?».
я заглянула,у своє купе і побачила дівчину,яка читала книгу.
-привіт"! мене звуть Оля і я їду до Львова.
-привіт,я Саша,нарешті у мене є сусідка,тому що тут так нудно...До Львова? Це класно,я їду в Золочів,це зупинка перед Львовом,так що,ми майже всю дорогу будемо їхати разом.
-я дуже рада,що моєю сусідкою стала саме ти,а не якийсь брутальний чоловік,який одразу запропонував би зіграти в карти... а Що ти читаєш?
-це Еріх Марія Ремарк "три товариші" дуже цікава книга
-ммм,я читала її раніше,в тебе чудовий літературний смак.а ти звідки?
- я їду з Харкова,а в Злочів я їду через практику:я готую доповідь про Золочівський замок,а ти?
-я живу в Києві,а до Львова їду на юбілей до родичів
-чудово,а знаєш,я зголодніла...перекусимо?
-так,звичайно.
я була дуже задоволена такою сусідкою і нашим чудовим знайомством