До розібрати слово як частина мови дієслова-тиче,бути

Жодне свято не освячене такою таємничістю, як Велико-день. У кожній сім'ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. Зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. Оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок. Передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку. Починається робота з приготування яєць: одне варю у воді з лушпинням цибулі. Коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. Для цього "циганською" звичайно, а інше голкою вишкрябую візерунки. Білі, на темному фоні, вони виглядають особливо привабливо. Віддаю перевагу симетричним візерункам. Писанку виготовляю по-іншому. Спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. Потім набираю у склянку на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію наношу візерунок. води, кладу яйце фарб, чіткими рухами Робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу. Зрозуміло, такі, як у справжніх майстрів. Але рідні мої писанки та шкрябанки не завжди хвалять мою працю. Завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.

Сучасний світ вносить свої корективи в усі життєві сфери. Не оминає цей процес і мовлення. Словниковий запас збагачується неологізмами, словами іншомовного походження. Проте, дещо залишається незмінним : використання перлин усної народної спадщини- прислів'їв та приказок. Жодне нове слово так влучно та яскраво не охарактеризує життєву ситуацію або вади людського характеру; не зробить мову такою живою та насиченою.

Отже, прислів'я та приказки прикрашають нашу мову, допомагають робити її самобутньою та неповторною, передають життєвий досвід наших пращурів з покоління в покоління.