До складної синтаксичної конструкції: "Якийсь зелений хаос крутився круг мене і хапав бричку за всі колеса а неба тут було так багато що очі тонкли в нім як в морі та шукали за що б зачупитися" іть
​

Одного разу взимку Сергій вирішив погуляти в парку. Там він побачив синичку з пораненим крилом. Йому стало дуже шкода пташку. Він хотів її взяти додому, але вагався, чи слід йому це робити, чи не будуть батьки проти? Але Сергійко був добрим хлопчиком і любив допомагати не тільки людям, а й усім живим істотам. Тому його бажання до синичці перемогло, і хлопчик взяв поранену пташину додому.

Вдома Сергій обігрів синичку, змайстрував годівницю, насипав туди корму, залікував крильце. Так він допоміг бідній пташечці.

Коли батьки повернулися додому і побачили синичку, вони зраділи, що в них росте такий чуйний та милосердний син, як Сергійко, і похвалили його за цей добрий вчинок.

Два брати – підсніжник і пролісок – одними з перших відкривають карнавал цвітіння. Чому брати? Та тому, що відрізняються вони лише кольором: підсніжник – білий, а пролісок – блакитний. Дивуєшся, як такі маленькі ніжні квіти не бояться холоду.  За однією з легенд, богиня Флора роздавала квітам костюми для карнавалу. Підсніжнику вона подарувала біле плаття. Сніг також захотів узяти участь у святі, однак для нього одягу не вистачило. Тоді він почав просити, щоб квіти поділитися з ним вбранням. Але вони боялися холоду й відмовляли снігові. Лише підсніжник вкрив його своїм хітоном. Разом кружляли вони у хороводі квітів і так сподобалися одне одному, що й досі є нерозлучними. Інша давня легенда розповідає, що в день, коли Адама і Єву було вигнано з раю, йшов сніг. Єва дуже змерзла, й тоді кілька сніжинок, прагнучи утішити нещасну, перетворилися на квіти. Побачивши їх, Єва стала веселішою. У неї з’явилася надія на кращі часи.Тому і вважають підсніжник символом надії, тепла і краси. Ймовірно, саме пролісок і підсніжник були першими квітами на землі.
Наукова назва підсніжника латиною – «галантус ніваліс», що означає «молочна квітка». Дуже влучні назви дають цим квітам люди: снігурка, скорозріст, сніжноцвіт, ярник. Чехи називають їх сніжинками, англійці – сніговими сережками, французи – снігопросвердлювачами. Ця рослинка з тонким приємним ароматом милує око лише кілька місяців (березень–червень), а потім ховається під землю аж до наступної весни. Після цвітіння підсніжник утворює невеликий плід, який містить насіння з м’ясистим придатком, що приваблює мурах. І тоді разом із комахами насіння “мандрує” лісом. Утім, не кожна насінина проростає. Впродовж 3–12 років насіння може перебувати у стані спокою, а молоді рослини розквітнуть лише на 4–8 рік. До речі, квіти ці мають властивості біоіндикаторів. Якщо у ґрунті є марганець, то підсніжник може змінити біле забарвлення на рожеве, вказавши у такий б на місцезнаходження земних скарбів.
А які гарні рядки складено про пролісок: Ще земля в зимових шатах білих,/ Та з-під снігу, майже непомітний,/ Виглянув зненацька, серцю милий,/ Соромливий пролісок блакитний/.
У пролісків небесно-блакитні квіти зібрані у суцвіття. Це також цибулинна рослина 6–18 см заввишки. Плід, чорна коробочка, визріває у травні. Ця декоративна квітка – красуня лісу є ще й гарним медоносом. Вона - тіневитривала, тому гарно почувається у листяних та мішаних лісах.
По-старогрецьки пролісок – «сцілла», що перекладається як «морська цибуля». У народі цю квітку іменують блакитним підсніжником, синоткою, синім рястом, рястиком, скороліскою, небесником. Милозвучна німецька назва рослини – «блаустер», тобто «блакитна зірка».
Довірливо схиливши голівки, посміхаються до нас у весняному лісі білосніжні підсніжники та блакитні проліски. І якщо не спокушатися на красу первоцвітів, зриваючи їх, то ще довго тендітні мешканці лісу даруватимуть нам естетичну насолоду.