До іть! 1. До складної синтаксичної конструкції з безсполучниковим і сурядним зв’язком належить складне
речення:
а) Соломію крізь серпанок диму опік лютий погляд чорних очей, і їй здавалося, що вона
стріляє безперестанку, хоч могла вистрілити лише раз.
б) Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки.
в) Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й недочекається, коли злучиться з нею...
г) Соломія не знала, чого вона ходить туди, але щось несвідомо тягло її в той бік.
2. Усі типи зв’язку (безсполучниковий, сурядний і підрядний) характерні складній синтаксичній
конструкції:
а) Коли світло згасили й обляглись, думки Остапа забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як
клубок хмар, і лиш інколи щось ясне їх розривало.
б) Тричі Соломія помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, раз лисиця майнула коло неї
хвостом, а то здалеку чулося немов кабаняче рохкання.
в) Вужі й гадюки набралися сьогодні особливої рухливості, бо вже повзли й повзли в тому напрямку, як
ішла Соломія, і їй треба було особливо уважати, щоб не наступити на слизьке й холодне гадюче тіло.
г) Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали, і очі блищали, як у звіра, що попавсь у лабети.
3. До складної синтаксичної конструкції Він говорив про речі повні жаху для мене так просто й спокійно
як жайворонок кидав на поле пісню а я стояв та слухав і щось тремтіло в мені (розділові знаки
пропущено) входить:
а) Три частини.
б) Чотири частини.
в) П’ять частин.
г) Шість частин.
4. До складних речень з різними видами зв’язку належать синтаксичні конструкції:
а) Остап не міг спати од того галасу: він лежав із розплющеними очима, в гарячці, і уявляв, що
попав у пекло.
б) Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа, розпалює йому кров.
в) На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витягає цікаву
мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слухає.
г) Яким щохвилі виходив на двір, вдивлявся в темряву, прислухався, як виє хуртовина, недаремне
сподіваючись побачити Василька, почути його голос...
5. Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях:
а) Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим словом із близькою людиною до решти помирили
Остапа з несподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні доводи і
обидва товариші твердо поснули сном молодості.
б) Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, розлягався раптовий грюкіт у віконце, і хату
сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жадними очима і сварився.
в) Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.
г) Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки
привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і коли б не Андрій, не
було б діла.
6. Речення: “Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня,
розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо туди, де небо мінеться, де небо грає всякими
барвами...”
а) Сурядний і підрядний зв’язок.
б) Безсполучниковий і підрядний зв’язок.
в) Безсполучниковий і сурядний зв’язок.
г) Безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок.
Довго люди жили і додавали палички до паличок утворюючи числа, а світ все розвивався і розвивався, потрібно було записувати все більші і більші числа, й одного разу Одиниця не витримала й вирішила , досить використовувати лише її, пора розширюватись. Так на світі народилися значки Пять, Десять, Сто та інші. Здавалося все було добре, жили цифри дружно, а люди добавляли їх одне до одного.
Ішли роки, століття і раптом навіть навіть цих цифр стало не достатньо щоб красиво записати число. Довго думали цифри що ж зробити і врешті-решт вирішили: пора не лише додавати, пора і віднімати. назвали вони це римською системою числення і затвердили, що якщо цифра з'являється переді іншою цифрою із більшим значениям, то її варто віднімати, а не додавати. Нововведения сподобалося всім.
Жили цифри не тужили, аж тут до них у гості завітали арабські друзі, а з ними приїхав і почесний гість із Індії . Він був нічим і був він всім. Нулем назвався цей поважний пан. Зібралися всі цифри разом, давай з Нулем знайомитись вони. Він їм пояснює, хто він, за що відповідає і що він означає, а їм все невтямки. Довго розбиралися цифри, що це таке, аж тут їх осяйнуло, що замість того щоб додавати і віднімати, можна щоб одна і та ж цифра у записі числа набувала різних значень залежно від своєї позиції. Вирішили вони назвати це, як позиційна система числення. А в честь арабських друзів, які до них приїхали, почали гордо іменувати себе Арабськими цифрами. І від тоді користуються люди арабськими цифрами.