До ть (1) Яскравим зразком стилю бароко є церква святого Юра.
(2) Вона була зведена у XVIIIстолітті у Львові, на Юрській горі.
(3) Перша церква була збудована на цьому місці, ще в XIII століт-
ті, майже одразу після заснування міста, за наказом самого князя Лева. (4) Вона була дерев'яною. (5) У XIV столітті її замінила
кам'яна споруда. (6) Місто швидко стало рости, перетворюючись
на значний культурний та торговельний центр. (7) Для спорудження церкви було за видатних архітекторів. (8) Головний вхід до церкви оздоблений аркою. (3 енциклопедії)

1. Простий дієслівний присудок є в реченні
А другому;
Б п'ятому;
В шостому;
Г восьмому.
2. Складений дієслівний присудок є в реченні
А першому
Б п'ятому
В шостому
Г восьмому
3. Іменна частина присудка виражена прикметником у реченні
А четвертому
Б п'ятому
В шостому
Г восьмому
​

На мою думку, людина не є царем, бо нас породила природа та ми її дитя. Зараз людина вважає себе великим створінням, бо ми найрозумніші істоти в світі, але це не дає право нам, на перевищення наших прав та на знищення інших істот. На сьогодні людина створили чи не мало проблем, я вважаю, що через спричинені людьми проблемами, як екологічними, так і соціальними, не дає право нам вважати себе кимось більшим, чим звичайною людиною. Ми маємо пам'ятати, що все людство - це породження природи. Цар - це титул, якого гідний тільки найповажніша та розоміюча все істота, я не можу сказати чи мі гідні цього титула.
Отже, людина морально не готова до цього титула. 

(не судите строго, если есть ошибки, извините)

Частіше за все щастя приходить до щасливого, а нещастя - до нещасного.Частіше за все щастя приходить до щасливого, а нещастя - до нещасного.

Моя мама часто каже, що речі є такими, як ми до них ставимося.

Однак, я довго не міг зрозуміти що це означає. Як ось цей маленький

велосипед, що вже багато років стоїть на балконі, може виглядати по-

різному для кожного хто його бачить?

 І одного разу я збагнув. Пригадую, коли у мене не було велосипеда,

я був упевнений, що стану найщасливішим, коли мені його куплять. Так і

трапилось. Мені купили велосипед, точніше не велосипед, а щастя. І до мене

малого і щасливого щастя приходило щоразу, коли я крутив педалі. Яким

же щастям було проїхатися брудною калюжею, коли бризки розліталися на

всі боки! Та чомусь ця калюжа не викликала жодних позитивних емоцій у

тітоньки, що проходила повз. Скоріше навпаки – вона виглядала нещасною і,

напевно, почувалася так само. А моя щаслива калюжа для неї перетворилася

на суцільне нещастя у вигляді задрипаного багнюкою плаща.

 Виходить і справді, речі є такими, як ми до них ставимося. А щастя

обирає того, хто його чекає.