Земле барвінкова, дай мені здоров"я. Назвати нашу землю «барвінковою» міг тільки справжній поет. Таким поетом є Петро Мойсейович Перебийніс. Він написав багато віршів про рідну землю, про природу рідного краю. Його душа тонко відчуває красу довкілля і щиро вболіває за ті тортури, яких їй доводиться терпіти від людської жорстокості та недбальства.
У світі є багато різних країн. І, мабуть, кожна з них приваблива по-своєму. В деяких з них приємно відпочивати, в інших – оглянути пам»ятки, в якихось – підкоряти вершини або ж океани. Але ми завжди повертаємося туди, де нам найприємніше, - додому, в Україну. Україно, ти чарівна й неповторна, твоя земля – найродючіша, а люди – наймиліші.
Минулися часи, коли флорою опікувалася богиня Флора, а фауною – богиня Фауна. Отож, тепер за все відповідає людина, яка живе на цій землі. Все, що їй потрібно, людина отримує від природи. Кожен з нас скаже, що він любить природу. Можливо, це так, але хто ж тоді розводить в лісі вогнища, від яких вигорають цілі гектари насаджень? Хто залишає сміття на галявинах та в ярах? Хто забруднює водойми пластиковим сміттям? Хто по-браконьєрському підло вбиває тварин? Це людина.
Переглянути таке ставлення до природи, покаятися та почати її по-справжньому любити, стати справжнім господарем на землі теж повинна людина. Люди, зрозумійте, що ніхто, крім нас, цього не зробить.
А барвінкова земля дасть нам і здоров"я, і їжу, і одяг, і житло – все, що має, віддасть людині.
1) Всі ми звикли до того, що останнім часом людина вважає себе господарем природи, а чи дійсно воно є так? На прикінці двох останніх сторіч ми вже знаємо роль людини всесвіті. Майже у кожного вдома є, або була домашня тваринка, ми дуже гарно знаємо, що для того, щоб нашим домашнім улюбленцям було добре, ми ладні віддати останні гроші. Ми розсаджуємо квіти, дерева - це робить наш світ гарнішим. Людина робить дуже багато, за для того, щоб їй було зручніше жити поруч з природою. Останнім часом людство навчилося передбачати землетруси, дощі та інші погодні явища. Люди не може жити без природи, без співу пташок, без гаміру моря, вітру…
Люди почали вирубувати ліси ,смітити, створювати випадкові пожежі, полювати на рідкісних тварин . Це звісно все дуже сумно. Це наша вина , природа це просто прекрасно. Проте, людина не повинен забувати про свої коріння. Всі ми є частиною живої системи на планеті Земля, наші предки жили практично під відкритим небом і стикалися з навколишнім світом щодня. Ми ж відгородилися від цього .
Раніше люди були невід'ємні з природою. Люди жили в дикій природі, точніше виживали.Вони звісно полювали на тварин але деяких приручували.
Я вважаю що тварини і природа не заслужили того, що з ними відбувається.
Люди ,бережіть природу!
2)Вже давно стало зрозуміло, що довкілл потребує нашого захисту. Але чомусь люди поступово знищують природу і ставляться до неї як споживачі. А щозалишиться після нас майбутнім поколінням, яким теж хотілося б жити на “барвінковій землі” і мати міцне здоров’я? Нічого доброго, тому треба докласти всіх можливих зусиль і врятувати природу
Здоров"я, на мою думку, це найдорожче, що має людина. А чи ти, людино, його бережеш і свідомо поліпшуєш? Якби можна було приникнути до землі та сказати: земле, дай мені трохи твого здоров"я. Але так буває тільки у казках. Насправді, у житі, треба самому щось зробити для землі, бо вона зовсім не є сама здоровою. Всі прекрасні ліси, чисті води, цілюще повітря - все це залишилося у глибокій давнині. Людина взяла від природи все, що їй було потрібне, а потім покинула її напризволяще. I якщо ми, кожен з нас, не усвідомимо, що землю треба відновлювати, ніякого здоров"я вона нам просто не зможе дати. Хлопці та дівчата, давайте разом вилікуємо нашу землю. Для цього кожен з нас може дещо зробити: посадити нові дерева, прибрати сміття навколо себе, не викидати нічого поза смітником і інших привчати до цього, менше користуватися пластиковими пакетами та посудом... Це звичайні дрібниці, але якщо б кожен свідомий громадянин так робив, ми б мали більш здорове, а значить, і щасливе суспільство.
Земле барвінкова, дай мені здоров"я. Назвати нашу землю «барвінковою» міг тільки справжній поет. Таким поетом є Петро Мойсейович Перебийніс. Він написав багато віршів про рідну землю, про природу рідного краю. Його душа тонко відчуває красу довкілля і щиро вболіває за ті тортури, яких їй доводиться терпіти від людської жорстокості та недбальства.
У світі є багато різних країн. І, мабуть, кожна з них приваблива по-своєму. В деяких з них приємно відпочивати, в інших – оглянути пам»ятки, в якихось – підкоряти вершини або ж океани. Але ми завжди повертаємося туди, де нам найприємніше, - додому, в Україну. Україно, ти чарівна й неповторна, твоя земля – найродючіша, а люди – наймиліші.
Минулися часи, коли флорою опікувалася богиня Флора, а фауною – богиня Фауна. Отож, тепер за все відповідає людина, яка живе на цій землі. Все, що їй потрібно, людина отримує від природи. Кожен з нас скаже, що він любить природу. Можливо, це так, але хто ж тоді розводить в лісі вогнища, від яких вигорають цілі гектари насаджень? Хто залишає сміття на галявинах та в ярах? Хто забруднює водойми пластиковим сміттям? Хто по-браконьєрському підло вбиває тварин? Це людина.
Переглянути таке ставлення до природи, покаятися та почати її по-справжньому любити, стати справжнім господарем на землі теж повинна людина. Люди, зрозумійте, що ніхто, крім нас, цього не зробить.
А барвінкова земля дасть нам і здоров"я, і їжу, і одяг, і житло – все, що має, віддасть людині.
1) Всі ми звикли до того, що останнім часом людина вважає себе господарем природи, а чи дійсно воно є так? На прикінці двох останніх сторіч ми вже знаємо роль людини всесвіті. Майже у кожного вдома є, або була домашня тваринка, ми дуже гарно знаємо, що для того, щоб нашим домашнім улюбленцям було добре, ми ладні віддати останні гроші. Ми розсаджуємо квіти, дерева - це робить наш світ гарнішим. Людина робить дуже багато, за для того, щоб їй було зручніше жити поруч з природою. Останнім часом людство навчилося передбачати землетруси, дощі та інші погодні явища. Люди не може жити без природи, без співу пташок, без гаміру моря, вітру…
Люди почали вирубувати ліси ,смітити, створювати випадкові пожежі, полювати на рідкісних тварин . Це звісно все дуже сумно. Це наша вина , природа це просто прекрасно. Проте, людина не повинен забувати про свої коріння. Всі ми є частиною живої системи на планеті Земля, наші предки жили практично під відкритим небом і стикалися з навколишнім світом щодня. Ми ж відгородилися від цього .
Раніше люди були невід'ємні з природою. Люди жили в дикій природі, точніше виживали.Вони звісно полювали на тварин але деяких приручували.
Я вважаю що тварини і природа не заслужили того, що з ними відбувається.
Люди ,бережіть природу!
2)Вже давно стало зрозуміло, що довкілл потребує нашого захисту. Але чомусь люди поступово знищують природу і ставляться до неї як споживачі. А щозалишиться після нас майбутнім поколінням, яким теж хотілося б жити на “барвінковій землі” і мати міцне здоров’я? Нічого доброго, тому треба докласти всіх можливих зусиль і врятувати природу
Здоров"я, на мою думку, це найдорожче, що має людина. А чи ти, людино, його бережеш і свідомо поліпшуєш? Якби можна було приникнути до землі та сказати: земле, дай мені трохи твого здоров"я. Але так буває тільки у казках. Насправді, у житі, треба самому щось зробити для землі, бо вона зовсім не є сама здоровою. Всі прекрасні ліси, чисті води, цілюще повітря - все це залишилося у глибокій давнині. Людина взяла від природи все, що їй було потрібне, а потім покинула її напризволяще. I якщо ми, кожен з нас, не усвідомимо, що землю треба відновлювати, ніякого здоров"я вона нам просто не зможе дати. Хлопці та дівчата, давайте разом вилікуємо нашу землю. Для цього кожен з нас може дещо зробити: посадити нові дерева, прибрати сміття навколо себе, не викидати нічого поза смітником і інших привчати до цього, менше користуватися пластиковими пакетами та посудом... Це звичайні дрібниці, але якщо б кожен свідомий громадянин так робив, ми б мали більш здорове, а значить, і щасливе суспільство.