До іть, будь ласка, підкреслити граматичні основи в реченнях з БСР і накреслити смислові відношення та їх схеми. У наш час, коли сучасній людині вже не потрібно перейматися про те, де дістати їй потрібний одяг, де знайти найближчу лікарню, коли більшість людей має більш-менш стабільний заробіток, адже нині суспільство досягає значних висот в галузі технологій, однак люди стали забувати, як жили наші предки раніше й які в них були традції. Побут українців тих часів був досить вишуканим та водночас звичайним: вишиванка, сорочка, жупан, шаровари та кептар - хутряна безрукавка. Крім цього, раніше вважали: достаток, здоров'я та сімейні відносини залежать від того, наскільки добре й на якому місці збудоване житло. Хата повинна була бути збудована на землі, де панувало благополуччя, де не було сварок, бійок, де не хворіли люди й не коїлося злочинів. Збиралися будувати новий будинок - вибирали місце, де було благополучне господарство та дружня родина. Пам'ятайте: незважаючи на те, що сучасне життя досить метушливе, не слід забувати про життя, традиції та побут наших предків раніше.

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.

На мою думку, інтелектуальна праця варата поваги більше, бо не просто так нам усім знайом цей вислів: "Сила є, розуму не потрібно". Щоб працювати інтелектуально, людина повина багато чого знати та мати певні навички. Щоб працювати фізично, не потрібно майже нічого, не потрібно мислити, як і що зробити. Звісно ж, "усі професії потрібні, усі професіїї важливі", але особисто у мене більш поваги виникає до людей інтелектуального труда. Бо, наприклад, як важко бути лікарем? Як важко спочатку добре вивчитися, а потім ще й лікувати інших людей? Або як важко бути вчителем, коли потрібно добре знати не тільки свій предмет, а ще й дитячу психологію.. Усі ми різні і маємо різні можливості, але кожен повинен прагнути кращого та розвиватися якомога більше.