Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою. Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м"яке.То були кульбабки.Я нахилився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.
Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м"яке.То були кульбабки.Я нахилився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу.
Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.
Рідну Батьківщину в усі віки порівнювали з матір'ю, бо нема нічого
найдорожчого у людини, як мати й рідна земля. Окрема людина невіддільна від
народу, а народ невіддільний від Батьківщини: у цьому сила народу й міць його,
невмирущість і безсмертя. Черпаючи із скарбниць усної народної творчості, що сягає
у прадавні часи пересвідчуємось якою вірністю й незрадливістю шанували наші
предки рідну землю, захищаючи її від ворогів на ратному полі. З древньоруських
літописів, легенд та переказів, з героїчних дум та пісень постає перед нами та любов,
гартована у битвах із степовими ордами половців і печенігів, турків, татар, ляхів. Мабуть
немає такої пісні чи думи, де б народ не оспівав своєї рідної землі.