Рідна мова рідна мова, це просте словосполучення, яке таїть у собі глибокий зміст. мова для людини це засіб для спілкування, взаємодії з оточуючими. це інструмент завдяки якому людина може формулювати свої думки, виражати їх. саме завдяки мові ми можемо самовиражатися у спілкуванні. без неї не можливо створення книжок, запис отриманих знань то що. рідна мова для людини посідає особливе місце у житті.ще немовлям вона чує перші слова на ній, як губка вбирає у себе все нові і нові слова протягом свого розвитку, аж поки сама не каже перше слово. за першим йде друге, за ним третє. потім починаються короткі речення. стаючи більш великими, діти вже не можуть помислити себе без рідної мови. частіше за все ця мова залишається з людиною назавжди. за все життя вона збагачує свій словниковий запас. постійно, користуючись нею. хоча буває й так, що людина вчить одну чи декілька інших мов. переїздить до іншої країни і живе там. постійно користуючись не рідною, а іноземною. але навіть в таких випадках в серці у людини залишається рідна мова. вона може розмовляти на іншій, але часом все одно думки її проходять на рідній. що ж таке рідна мова? мова, батьків та дідів? так але не завжди. мова країни де ти живеш? аналогічно. рідна мова, це та мова з якою ти виріс, до якої звик,яку, любиш і поважаєш. вона може бути одна рідною чи їх може бути декілька. адже якщо з дитинства ти знаєш дві три чи більше мов. якщо звик вільно на них спілкуватися, якщо тобі зручно і приємно розмовляти на них. вони усі стають рідними. саме тому на мою думку рідна мова це та що живе у твоїй душі. та чиїм носієм ти є та на якій зручно розмовляти, писати читати. та від звуків якої серце наповнюється радістю. при тому, кожна мова по своєму гарна, для когось кожна мова рідна, і необхідно це поважати. любов до своєї мови, на мій погляд, це як любов до рідного краю, домівки та батьків.
Як на мене, важко не погодитися з тим, що для людини важливі, як матеріальні, так і духовні цінності, але особливо – компроміс між цими поняттями.
З одного боку, увесь сучасний світ будується на грошах, як би не сумно це звучало. Зараз більше можливостей має той, хто гарно забезпечений матеріально. Тож, зрозуміло, чому протягом усієї історії людства людина хоче мати якнайбільше грошей. Підтвердженням цього є комічне змалювання влади скарбів над головними героями творів «Сто тисяч» та «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого. Читаючи трагікомедії автора, ми розуміємо, що нічого гарного багатство не приносить, а лише нещастя. Гроші змінюють людину, її ставлення до інших (роблять зверхньою). Але немає нічого поганого в тому, що людина хоче гарного життя своїй родині, собі. І на зароблені власними зусиллями, трудом, купувати те, що їй необхідне. У цьому випадку багатство приносить користь.
З іншого боку, ми не змогли б жити без духовної підтримки наших близьких та рідних. Тож, не повинні забувати про такі якості, як людяність, щирість, доброта. Адже саме вони роблять нашу душу спокійною, умиротворюючи її. Чому я так думаю? Бо вже є загальновідомий факт, що емоції радості, щирі думки допомагають людині боротися навіть з такою хворобою, як рак. Ми можемо вилікувати себе та рідних своїми почуттями, душею. Це неймовірно – але факт!
Отже, найкращим варіантом тієї золотої середини для життя кожної людини було б задоволення усіх своїх потреб – і духовних, і матеріальних.
З одного боку, увесь сучасний світ будується на грошах, як би не сумно це звучало. Зараз більше можливостей має той, хто гарно забезпечений матеріально. Тож, зрозуміло, чому протягом усієї історії людства людина хоче мати якнайбільше грошей. Підтвердженням цього є комічне змалювання влади скарбів над головними героями творів «Сто тисяч» та «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого. Читаючи трагікомедії автора, ми розуміємо, що нічого гарного багатство не приносить, а лише нещастя. Гроші змінюють людину, її ставлення до інших (роблять зверхньою). Але немає нічого поганого в тому, що людина хоче гарного життя своїй родині, собі. І на зароблені власними зусиллями, трудом, купувати те, що їй необхідне. У цьому випадку багатство приносить користь.
З іншого боку, ми не змогли б жити без духовної підтримки наших близьких та рідних. Тож, не повинні забувати про такі якості, як людяність, щирість, доброта. Адже саме вони роблять нашу душу спокійною, умиротворюючи її. Чому я так думаю? Бо вже є загальновідомий факт, що емоції радості, щирі думки допомагають людині боротися навіть з такою хворобою, як рак. Ми можемо вилікувати себе та рідних своїми почуттями, душею. Це неймовірно – але факт!
Отже, найкращим варіантом тієї золотої середини для життя кожної людини було б задоволення усіх своїх потреб – і духовних, і матеріальних.