ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА "Я збагнув, який тендітний і вразливий навколо нас світ, як легко й безнадійно можна його позбутися; я раптом пізнав, що й життя людське може бути, як легенький подих літнього леготу, а ще я збагнув, що найтонша краса, яку творить світ, напрочуд короткочасна, що все красиве, ніби ніжна квітка, відірвана вiд землі: сьогодні вона цвіте, а завтра ї немає" (В. Шевчук).

Викладіть ваш погляд на порушену проблему у формі твору роздуму Сформупюйте тезу, наведіть переконливий аргумент який найкраще пдтвердить ваше Miркування ПроіЛюструйте ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва історичними фактами або випадками з життя Сформупюйте висновки ​

Я люблю красуню осінь. Вона розкидає по земілі ніжне , легеньке і теплі листочки . Я люблю осіні дні і найбільше чисте ппозоре повітря . На мою думку осінь трішки холодна . Отже мені не дужа ця порироку подобається ця порироку але я дуже льюблю в цій порироці проміня ласкавого сонця . Я не дуже люблю осіній вітерець но люблю її листочки . Я дуже предуже люблю бабене літо . І я ще помітила коли йшла з мамою до магазину біле павутиня і так було красиво бо вона навпроти синього неба . Я коли йшла до школи полюбляла погратия пожовклим литям коло білого тумана . Якаж красива ця ріщнокольорова осінь .

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.