До іть будь ласка з поясненням ❤️❤️​

Коли Василь Васильович відчиняє кватирку, в кімнату разом з гуркотом моря влітають холодні краплини. Будинок, де живе директор школи,  стоїть біля самісінького моря. З ганку можна гати, як біля берега  плавають прозорі медузи і повзають краби. Лампа з зеленим абажуром освітлює круглий стіл з купою школярських зошитів і всю невеличку кімнату. У кутку – етажерка, біля стіни – шафа з книжками. Карта земних півкуль  займає майже півстіни. Поряд з етажеркою націлилась у стелю  довжелезна підзорна труба на залізному триніжку.  Василь Васильович жартома зве її телескопом. Мабуть, це найдорожча для нього річ у кімнаті. Директор школи захоплюється астрономією. Тихими зоряними ночами він виносить  свій "телескоп” на ганок  і наводить його на небо. Зорі мерехтять перед його очима, таємничі планети проходять свою путь. А недалеко внизу зітхає сонне море… Василь Васильович сідає за стіл, присуває купу зошитів. Треба перевірити, як написали учні диктант.  Адже він не тільки директор, він викладає мову й літературу. Василь Васильович заглиблюється у роботу (За О.Донченком;  155 сл.).

Первым уроком был английский.
- К доске пойдет Бурыкин, - сказала учительница, заранее предполагая, что он вряд ли пойдет.
- Я не выучил, - семиклассник потупился и встал. 

- Так, третья двойка, - констатировала педагог, и занесла авторучку над журналом. – Давай дневник, завтра с родителями!

- Алевтина Альбертовна! - взмолился Бурыкин, вспоминая отцовский подарок – предупредительную порку, учиненную накануне учебного года. – Так света же не было, - на глазах ученика заблестели слезы.

Алевтина припомнила, что вчера по той же причине пришлось отложить стирку.

- А утром? Утром кто тебе мешал? Во вторую смену ж учимся…
- Утром… - шмыгнул носом пацан. – Утром я УРОКИ делал.
Немая сцена.р