Блакитне небо і жовті пшеничні лани - моя країна, Батьківщина, земля. Широкі поля засіяні хлібом, сади з розмаїттям фруктів та овочів, великі ліси з різними породами дерев. Україна має велику історію яка починається з козаків. довгий та тяжкий шлях ми пройшли до незалежності, багато зазнавали гонінь, розчарувань, але не здасилась. В Україні є багато пам'яток, визначних та цікавих місць, які наповнені історією минулого. Багато парків, храмів, споруд на які приїзжають дивитися люди зі всього світу. Люди у нас добрі, хороші, здатні допомагати та підтримувати. Завжди зустрінуть гостей радо. Я горжуся своєю країною!
Дерева одягнулися в нові, по-своєму гарні осінні шати. Серед них є червоні, жовті, багряні, жовтогарячі відтінки з маленькими залишками зеленого. В повітрі гуляє запах сухого листя, пов'ялої трави та ранкового дощу. Вже не чути такого щебету птах як раніше. Де-не-де пролетить горобець, немов пухнаста кулька, сяде на гілку ще гіркої калини, надується і сидить : відчуває наближення зими. Для мене кожна пора року по-своєму особлива. Чи можна не любити літо за його тепло, сонечко, черешні? Чи можна не любити зиму за її сніги, холод та ковзанки? Чи можна не любити весну за першу зелень, ніжне тепло і квіти? Чи можна не любити осінь за врожаї, теплі дощі та чудові фарби? Для мене осінь це прекрасна пора року. В ній змішались залишки літнього тепла, дим від сухої трави, запах спілих груш та прохолода ще не наставшої зими. Я люблю осінь!
