До іть, це підсумкова 1.Усі слова власні українські у рядку
А дерево, мислитель, єдність, горизонт
Б конференція, держава, бандура, соло
В паляниця, суниця, город, врата
Г скеля, хист, мрія, хилитати
2. Фразеологізм крутитися як білка в колесі означає
А бути весь час заклопотаним,;мати багато роботи, турбот тощо
Б жити в скрутних матеріальних умовах
В бігати без передишки
Г поспішати, захекатися
3. У реченні "Остапові ... сліпота" пропущене слово
А грозила
Б погрожувала
В загрожувала
Г пригрожувала
4. Правило підібрано український відповідник до слова "Аплодисменти" у рядку
А окрики
Б стукіт
В вигуки
Г оплески
5.Спільнокореневими є всі слова рядка
А Вода, підводник, водій, водити
Б горіх, горішок, горішник, горіховий
В небо, піднебесся, небесний, піднебіння
Г дорога, подорожник, дорожній,дорогий
6.Спільнокореневим до слова "роса" є
А обрости
Б зрошувати
В зростати
Г порося
7.Суфіксальним утворені всі слова в рядку
А балакун, водій, ласунка, дівчина
Б продиктувати, білизна, шахтар, прекрасний
В навчання, дівувати, приземлитися, співак
Г боротьба, пагорб, сивина, пролісок
8. Префіксальним утворені всі слова в рядку
А липень, добір, робити, влітку
Б привітний, сонний, долити, пребагатий
В безнадія, праліс, приліт, пагорб
Г безнадія
9. Іменник - це самостійна частина мови,що
А вказує на ознаку предмета
Б вказує на число, кількість, порядок предмета при лічбі
В називає предмет
Г вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх
10. Усі іменники є власними назвами у рядку
А Дніпро, Дністер, Церем, річка
Б Львів, Києв, Луцьк, Овруч
В Сірко, Джек, Гавчик, собака
Г "Заповіт", дарча, постамент, заповіт
11. У якому рядку усі іменники належать до 1 відміни
А відомість, ніжність, мати, мама
Б родина, бабуся, дівчина, книга
В велетень, батько, будинок, хата
Г левеня, теля, вивчення, кілька
12. Без помилок утворено всі імена по батькові у рядку
А Ігорівна, Валентиновна, Васильович, Григорович
Б Сергієвна, Іванівна, Сергійович, Арсенович Володимирович, Михайлович
В Миколаївна, Петрівна,
Г Максимівна, Вікторовна, Євгенович, Денисович
13. Усі власні назви правильно написані у рядку
А кінотеатр Веселка, вірш "Мрія", село Ярунь, казка Ріпка
Б цукерка "Білочка", журнал "Барвінок", балет "Лускунчик", пес Йогурт
В сестра Оленка, вулиця Судова, пароплав "Дункан", завод Електромаш
Г кав'ярня "Каштан", повість Климко, квітка Ромашка, місто Київ
14. Правильно утворено всі форми кличного відмінка іменників у рядку
А земле, мама, Батьківшино, сестро
Б пане, вчителю, сине, дядьку
В любове, мріє, Кижве, Катерино
Г друже, тато, країно, скорше
15.Якісними є всі прикметники рядка
А щедрий, скупий, щирий, нічний
Б свинячий, живий, теплий, людяний
В пізній, давній, рішучий, заячий
Г добрий, розумний, веселий, красивий
16. Неправильно форму ступеня порівняння прикметників утворено у реченні
А Дівчинка мала найскромніший вигляд
Б Сашко там самий активний
В Батько був для неї найближчою людиною
Г Сила слова гостріше від штриха
17. Правильно утворено форми вищого ступеня порівняння у рядку
А більший, вологіший, відоміший, сліпіший
Б більш пахучий, ближчий,досконаліший, гірший
В більш пахучий, ближчий, досконаліший, гірший
Г дешевший, трохи менший, високіший, хворіший
18. З подвоєним "нн" слід писати прикметник
А бджолин...й
Б здоровен..й
В дерев'ян..й
Г солов'їн..й
19.Усі слова є числівниками у рядку
А три, трійка, тричі, тридцять
Б сто, сотий, сотня, сторічний
В п'ять, п'ятий, п'ятеро, п'ятірка
Г два, другий, двоє, дванадцять
20. Правильно побудовано словосполучення
А півтора року
Б з першим лютим
В два підручника
Г п'ятеро олівців
21. Неправильно побудовано словосполучення
А п'ятнадцять хвилин десятого
Б за п'ять хвилин сьома
В чверть за шосту
Г десять хвилин по шостій
22.Усі займенники особові у рядку
А вашого, самою, тобою, нас
Б вона, мене, вони, йому
В він, її, себе, наш
Г ми, цей, мною, вам
23. Правильною є форма займенника в рядку
А підійшли до його
Б шукали неї
В необхідно з їст поговорити
Г подивитися на них
24. Правильно написано займенники у рядку
А дехто, ніякий, скільки-небудь, абищо
Б ніщо, будь-який, де-який, ніскільки
В нічий, хто-небудь, будь-який, аби-хто
Г будь-хто, якийсь, ніякий, хто-

зна-що
​

Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? Що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил. 

.. Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для всіх нас Батьківщиною.Велична і трагічна історія  нашої  країни.  Здавна  численні  завойовники  приходили  на  нашу прекрасну,  багату землю,  щоб  загарбати  нас  й  поневолити  український народ.Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі «іскра вогню»  , невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи.Наші землі бачили багато, вони все пам’ятають. Чому ж ми не взмозізрозуміти та зберегти нашу історію?  Зробити все, щоб болючі    уроки історії були засвоєні та більше не повторювалися.    І першим, хто сказав про це навесьсвіт,був ТарасШевченко: Не вмирає душа наша,Не вмирає воля.Традиції  великого  Кобзаря  підхопили  і  продовжили  його  численні послідовники – всі ті, кому не байдуже, хто ми і звідки  ми пішли? Хто наші батьки,  які  наші  цінності  та  як  ми  їх  захищаємо? Саме  завдяки  їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюсь, що буду жити тут все своє життя. Тут живуть люди, яких я люблю. Тут моя родина, мої друзі. Україна – моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в країні й   дуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде. Україна - це чарівна природа, це неповторна культура, це все те що навколо нас