НЕ полягає в житті таке глибокий зміст, що вона бути не може обмежитися теми формами, в яких проявляється на Землі, що вона повинна в рівних, або навіть кращих формах виявлятися на друге світила? Може бути, життя навіть абсолютно невичерпна, так що скільки б не було зірок і планет, для неї все буде мало, і ніколи НЕ встигне висловитися в усій своїй повноті?планетах.Таке розуміння життя, таке бажання уявляти собі інше життя - ось, без сумніву, головна підстава, за яким ми населяє планети жителями ... Якщо раніше з того ж прагнення народилися олімпійські боги, або духи підземні, водні та повітряні, то нині, коли більш точні дослідження довели відсутність цих істот в зазначених місцях, ми, погодившись з науковими відкриттями, знайшли, що ця інша, не наша життя, замість Олімпу, повітря і води, може поміститися на інших планетах.
а если нужно по теме-- Наталка Полтавка то тут "щастя
П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» вважається одним з найвидатніших драматичних творів української літератури. У цьому творі є багато характерних особливостей, серед яких детальні описи героїв, їхніх душевних переживань і почуттів, а також велика кількість народних і написаних автором пісень. Всього у п’єсі шість головних діючих осіб. Це Наталка, її коханий Петро, мати дівчини Горпина Терпелиха, їхній далекий родич і товариш Петра Микола, нелюбий наречений Наталки Тетерваковський і сільський виборний Макогоненко. Усі вони мали власні погляди та розуміння щастя і любові.
Головна героїня п’єси Наталка у щасті бачила виключно кохання. Вона покохала свого Петра ще до того, як відправився на заробітки. Почуття Наталка зберігала увесь час, поки Петра не було у селі. Так склалося, що після того, як дівчина розсталася з Петром, її доля та доля її матері змінилися не в кращий бік. Голова родини і батько Наталки пропив усі гроші, і сім’я була вимушена перебратися до села. Та Наталка і тут не втратила надію з’єднатися зі своїм коханим, і це для неї стало б найбільшим щастям. І хоча всі матеріальні проблеми, які виникли в родині, можна було вирішити одруженням дівчини з Тетерваковським, Наталка цього не хотіла.
Не слід казати, що Наталчина мати не розуміла, що щастя її дочки дійсно в коханні. Вважаю, що Горпина хоча й дотримувалася цієї думки, але крім чуттєвих і романтичних поглядів на життя, вона мала солідний життєвий досвід. Саме він підказував її серцю, що Наталка все ж могла стати щасливою навіть з некоханим чоловіком, але для цього був потрібен певний час. Таку долю Горпина вважала для Наталки доброю, тому й наполягала на її заміжжі з Тетерваковським.
Жодних сумнівів немає і в тому, що для Наталчиного коханого Петра щастя теж полягало в коханні. Але як будь-який інший гідний чоловік, Петро був упевнений, що щастя для нього неможливе, доки він чогось не досягне у своєму житті. Саме тому він залишив дівчину і вирушив на пошуки роботи. Хлопець бажав бути не біднішим, ніж батько Наталки. Через прагнення збагатитися Петро мало не втратив своє кохання і своє щастя, але все ж встиг повернутися і перешкодити шлюбу Наталки й Тетерваковського.
Можна припустити, що Микола, Макогоненко і Тетерваковський теж вважали, що головне для щастя кожної людини — це кохання. Саме тому ніхто з них майже не перечив розвитку подій, що склалися наприкінці п’єси. Особливо слід виділити мужній вчинок так званого нареченого Наталки Тетерваковського, який зрозумів, що дівчина його не любить, а тому їхній шлюб не принесе щастя ні йому, ні Наталці.
У той час, коли всі рослини «засинають» взимку, зелені мешканці саду продовжують тішити око своїм виглядом. Його природність не викликає сумнівів, насправді ж це результат продуманого планування та кропіткої праці учителів та учнів. Зелений куточок саду ділиться на зони, де до кожної підібрана відповідна рослина, яка надає свого неповторного вигляду. До саду веде арка, яка вводить нас у світ мешканців природи. Своїм виглядом вражають нас бегонія коралова, фікус бенгальський, аспарагус, діфінбахія, цінерарія, апунція бергера, роіциссус, дріоптерис чоловічий, фінік пальчатий, циперус, традесканція, розанок китайський.
Сад – це також місце проживання багатьох тварин. З яким зачудуванням гаємо за життям птахів - червоноголового щиглика, хвилястого папуги, зеброва амадіна, які є прикрасою зимового саду.
За цей час з`явились нові мешканці.
Завдяки спільним зусиллям учителів, батьків та дітей зимовий сад школи створює незвичайну атмосферу єдності природи і людини.
вибери строки если нужно короче
Объяснение:
НЕ полягає в житті таке глибокий зміст, що вона бути не може обмежитися теми формами, в яких проявляється на Землі, що вона повинна в рівних, або навіть кращих формах виявлятися на друге світила? Може бути, життя навіть абсолютно невичерпна, так що скільки б не було зірок і планет, для неї все буде мало, і ніколи НЕ встигне висловитися в усій своїй повноті?планетах.Таке розуміння життя, таке бажання уявляти собі інше життя - ось, без сумніву, головна підстава, за яким ми населяє планети жителями ... Якщо раніше з того ж прагнення народилися олімпійські боги, або духи підземні, водні та повітряні, то нині, коли більш точні дослідження довели відсутність цих істот в зазначених місцях, ми, погодившись з науковими відкриттями, знайшли, що ця інша, не наша життя, замість Олімпу, повітря і води, може поміститися на інших планетах.
а если нужно по теме-- Наталка Полтавка то тут "щастя
П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» вважається одним з найвидатніших драматичних творів української літератури. У цьому творі є багато характерних особливостей, серед яких детальні описи героїв, їхніх душевних переживань і почуттів, а також велика кількість народних і написаних автором пісень. Всього у п’єсі шість головних діючих осіб. Це Наталка, її коханий Петро, мати дівчини Горпина Терпелиха, їхній далекий родич і товариш Петра Микола, нелюбий наречений Наталки Тетерваковський і сільський виборний Макогоненко. Усі вони мали власні погляди та розуміння щастя і любові.
Головна героїня п’єси Наталка у щасті бачила виключно кохання. Вона покохала свого Петра ще до того, як відправився на заробітки. Почуття Наталка зберігала увесь час, поки Петра не було у селі. Так склалося, що після того, як дівчина розсталася з Петром, її доля та доля її матері змінилися не в кращий бік. Голова родини і батько Наталки пропив усі гроші, і сім’я була вимушена перебратися до села. Та Наталка і тут не втратила надію з’єднатися зі своїм коханим, і це для неї стало б найбільшим щастям. І хоча всі матеріальні проблеми, які виникли в родині, можна було вирішити одруженням дівчини з Тетерваковським, Наталка цього не хотіла.
Не слід казати, що Наталчина мати не розуміла, що щастя її дочки дійсно в коханні. Вважаю, що Горпина хоча й дотримувалася цієї думки, але крім чуттєвих і романтичних поглядів на життя, вона мала солідний життєвий досвід. Саме він підказував її серцю, що Наталка все ж могла стати щасливою навіть з некоханим чоловіком, але для цього був потрібен певний час. Таку долю Горпина вважала для Наталки доброю, тому й наполягала на її заміжжі з Тетерваковським.
Жодних сумнівів немає і в тому, що для Наталчиного коханого Петра щастя теж полягало в коханні. Але як будь-який інший гідний чоловік, Петро був упевнений, що щастя для нього неможливе, доки він чогось не досягне у своєму житті. Саме тому він залишив дівчину і вирушив на пошуки роботи. Хлопець бажав бути не біднішим, ніж батько Наталки. Через прагнення збагатитися Петро мало не втратив своє кохання і своє щастя, але все ж встиг повернутися і перешкодити шлюбу Наталки й Тетерваковського.
Можна припустити, що Микола, Макогоненко і Тетерваковський теж вважали, що головне для щастя кожної людини — це кохання. Саме тому ніхто з них майже не перечив розвитку подій, що склалися наприкінці п’єси. Особливо слід виділити мужній вчинок так званого нареченого Наталки Тетерваковського, який зрозумів, що дівчина його не любить, а тому їхній шлюб не принесе щастя ні йому, ні Наталці.
У той час, коли всі рослини «засинають» взимку, зелені мешканці саду продовжують тішити око своїм виглядом. Його природність не викликає сумнівів, насправді ж це результат продуманого планування та кропіткої праці учителів та учнів. Зелений куточок саду ділиться на зони, де до кожної підібрана відповідна рослина, яка надає свого неповторного вигляду. До саду веде арка, яка вводить нас у світ мешканців природи. Своїм виглядом вражають нас бегонія коралова, фікус бенгальський, аспарагус, діфінбахія, цінерарія, апунція бергера, роіциссус, дріоптерис чоловічий, фінік пальчатий, циперус, традесканція, розанок китайський.
Сад – це також місце проживання багатьох тварин. З яким зачудуванням гаємо за життям птахів - червоноголового щиглика, хвилястого папуги, зеброва амадіна, які є прикрасою зимового саду.
За цей час з`явились нові мешканці.
Завдяки спільним зусиллям учителів, батьків та дітей зимовий сад школи створює незвичайну атмосферу єдності природи і людини.