До іть написати к.р переказ. У дитинстві я боявся німих, чомусь думав, що вони- лихі люди, ще й тепер, коли бачу німих, мимоволі ловлю себе на тих дитячих враженнях і це не дивно – є щось загадкове в
їхній жвавій мові, зрозумілій тільки їм самим. Погляди на них – теж якісь особливі, гострі,
іноді навіть жорсткуваті, і це мабуть добре- людям, позбавленим мови, потрібні
промовисті очі . З одним німим я познайомив себе з цим випадково. У нього також були
якісь особливі, незвичайно меткі, проникливі очі, по них власне я і здогадався, що він
німий. Бо якби людина не ховала свої вади, а всi ix не сховати. Я чув, що німi мають
великий хист до всякого ремесла. Але цього я застав не за легким хлібом. Він стояв по
коліно у воді і добував торф. Інші , раз по разу , виходили із води на лугову травичку,
влаштовували собі довгі перекури, а він копав і копав. У нього не було свого
співрозмовника , він мабуть вважав за краще не заважати іншим погомоніти. Помітивши,
що я ним цікавлюся, німий змахнув сильно рукавом роби піт з чола, допитливо зиркнув на
мене своїми блідуватими очима і знову віддався роботі. Я хотів було поговорити з ним,
але бригадир запобіг моєму намірові . - Не заважайте йому, нехай працює - то німий.
Скоро за балачкою ми зовсім забули про нього . Коли розмова закінчилася і люди знову
стали до роботи, німий зацікавився – хто я і за чим прибув? Не знаю, як пояснили йому,
але довідавшись, що я з редакції місцевої газети, він немовби просіяв. Повернувся я з того
відрядження, як кажуть газетарі, з повним блокнотом фактів на всі випадки життя. Цілий
тиждень я міг писати про все, але редактор не дивувався з моєї запасливості і
і.. Виписавшись – я знов подався у відрядження і цілком випадково знову
потрапив до своїх “торфяних ” героїв, хоч не мав ніякого наміру вдруге писати про них.
Але мої герої не знали звичок мого редактора, який ревниво оберігав газету від усяких
повторень. Вони зустріли мене ще привітніше, ніж вперше. Бригадир довго тиснув руку, а
його сподвижники вдячно похитували головами- читали мов, читали. І тільки одна
людина не підійшла до мене і навіть не привіталася зі мною.Це був він – німий. Його
сильно пропітніла роба то набухала від вітру, то знову липла до широкої спини , на чоло
спадала вибілена сонцем чуприна, але він не розгинався і не підбирав її. Він копав і копав,
не звертаючи нінайменьшої уваги на мене. Я довго не міг здогадатися, чому він так
поводиться, аж поки врешті не збагнув тому причину. Адже, я написав про всіх, і забув
сказати добре слово про нього- може найскромнішого і найзавзятішого у бригаді. І мабуть
це не вперше, мабуть йому вже не раз доводилось бути жертвою несправедливості. Хоч я і
не збирався більше писати про торфорозробників , але після цього захотілось таки
написати, не міг не написати
Прихід весни завжди супроводжується особливим ароматом свіжості. Цей запах відчувається настільки чітко, що його ні з чим не сплутаєш. Його навіть можна розбити на періоди. Початок весни пахне м’якою вогкістю. Сніг тане, по дорогах течуть дзвінкі струмки, з дахів падають крапельки. Весна як ніби змиває залишки зими, готуючи ґрунт для своїх красот.
Трохи пізніше з’являється запах мокрої землі. Вона відтає після зимової холоднечі та прокидається. Часто вранці над землею встає туман. Хоч цей час не дуже люблять за велику кількість бруду й калюж, але це необхідний етап для пробудження природи та появи свіжої зелені. Незабаром бруд зникне, а на його місці з’явиться багато трави та квітів.Коли крізь землю показується молода травичка, а на деревах набухають бруньки, можна відчути приємний аромат ефірних олій, які виділяють рослини. Відразу стає зрозуміло, що природа вже повністю готова обтруситися від зимових оков, що вже ось-ось почнеться весняний розмай життя, барв та ароматів. Небо набуває соковитого блакитного кольору, по ньому пливуть пухнасті білі хмари.
Весняні дощі вже не такі холодні, як восени. Вони щедро наповнюють землю вологою, щоб вона могла давати життя. У цей період не знаєш, як правильно одягатися, адже вранці ще холодно, а вдень пригріває сонечко та стає тепло.
Нарешті молоді листочки скидають тверду оболонку та розкриваються. Дерева й кущі покриваються свіжим листям. Воно таке зворушливе й ніжне, так приємно радує око. Хочеться дихати на повні груди та проводити якомога більше часу на вулиці. Настрій піднімається, виникає очікування позитивних змін.
Весна змінює все навколо. Незалежно від того, де ви знаходитесь — в місті або в лісі — її прихід можна помітити скрізь. Навколишня природа оновлюється і перетворюється, набуваючи чудового весняного вигляду.
Фільм - "Сутінки"(2008)
Режисер - Кетрін Хардвік
У ролях: Кристен Стюарт, Роберт Патінсон, Біллі Берк, Тейлор Лотнер та ін.
Жанр - романтичний триллер.
Зміст:
Сімнадцятирічна дівчина Белла Свон переїжджає до свого батька у дощове містечко Форкс. Там у коледжі вона влюбляється в загадкового одногрупника Едварда Каллена та заводить з ним відносини. Потім Белла дізнається, що Едвард - вампір. Він неймовірно швидкий, безсмертний та світиться на сонці. Він проживає у Форксі разом із своєю сім єю, члени якої також належать до вампірів, які не нападають на людей.