До іть написати твір – роздум на одну з тем : -Найвища нагорода – корисним буть народу.
-Яке воно – щастя?
-Чим я можу прислужитись Україні?
-Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися.

На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня хо­дити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ва­ша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя пе­ретвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покли­канням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й висо­ку кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.

На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що неве­ликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерп­ним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які що­разу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю сер­йозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чем­піонаті.

До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.

Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Ми­коли Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумів­ши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.

Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.

Для чого людині дано життя? Цікаве питання. З давніх часів люди замислювались над сенсом життя. Життя людині дають батьки. І, на мою думку, наш першочерговий обов’язок – не прожити його даремно. Але як це зробити? Відповідь на це питання криється у світі, в якому ми живемо. Від початку навколишній світ, середовище, яке оточує людину, не ідеальне. За історію людства людина зробила багато цікавих і корисних кроків, що формували не тільки її власну історію, а також її навколишнє середовище. Та, на жаль, людина зробила також і багато хибних кроків.Яскравими зразками перших можуть стати, наприклад, розвиток наук, збагачення знань про природу і саму людину. Леонардо да Вінчі, брати Райт, Жак Ів Кусто. Перелік людей та їхніх досягнень, що принесли користь людству та нашій планеті, можна продовжувати до безмежності. Але, на жаль, не тільки піднесені мотиви часто керували видатними людьми. Загарбницькі війни, невміле використання власних досягнень, а також людська жадібність та егоїзм завдавали людству і планеті великої шкоди. Досі загоюють людство і планета рани, спричинені другою світовою війною. Рани від Чорнобильської катастрофи та нашумілої нещодавно катастрофи на Фокусимській АЕС загоюватимуться ще багато віків.На мою думку, ці приклади яскраво відображують найгостріші проблеми людства і вказують на той сенс, який шукає в житті кожна людина. Давньогрецький філософ Аристотель казав: «В чому сенс життя? Служити іншим та робити добро». І я повністю з ним погоджуюсь. Зараз я навчаюсь у дев’ятому класі, у мене є батьки, а коли я подорослішаю, напевне, будуть і діти. І я вважаю, що саме зараз, навчаючись та здобуваючи корисні знання, я забезпечую щасливе майбутнє для себе і своїх близьких. А що, як не щастя близьких людей, є основною метою і сенсом у житті людини?