ответ: Жив колись собі займенник. Тато був мером міста, мама ніким не працювала, тільки в хаті прибирила, готувала їсти, прибирала. Ніхто не знав як займенника звати, один каже, що його звати Андрій, другий - Сергій. Так і не визначились.
Одного разу, мер цього маленького містечка, в якому жив займенник, зібрав всіх своїх колег, друзів і важливих людей, щоб дати ім'я займеннику. Багато було пропозицій, але всі зупинились на ім'ї Неозначений. Так як ніхто не знав як його звати.
Пройшов час і Неозначений пішов у школу, там було багато дітей. Він зразу зо всіма познайомився. Через пару днів, вже мав декілька друзів: Означальний, Особовий, Присвійний, Питальний, Відносний, Зворотній, Заперечний і Вказівний. "Компанія"завжди разом гуляла, гралася, хлопці за один одного в гості, грали в настольні ігри. Не помітили, як і роки пройшли. Ось і Неозначений вже став дорослою повноцінною і важливою людиною. Все місто його знало і поважало. Тепер без нього і не обійтись.
Кажуть що наші вчинки говорять самі за нас. Я повністю згодна з цим твердженням, адже кожен з нас, розповідаючи про себе, завжди перебільшує, навіть не дивлячись на те чи хоче він це зробити чи ні. Ми намагаємося виглядати краще ніж є насправді. Я раніше думала, що слово важливіше будь-якого вчинку, але з кожним наступним днем я переконуюся в зворотному. Нинішні люди дуже багато говорять але мало що роблять.Саме тому мені починає здаватися, що вчинки вагоміше слів, якщо вчинок позитивний, він і без слів хороший! А коли за хорошими і ласкавими словами, іноді ховаються негарні вчинки, то кому потрібні порожні слова?Зараз люди кидають слова на вітер навіть не замислюючись, що за них треба відповідати. Словам вірити зараз абсолютно не можна, ось така моя думка.
Тому тепер я переконана, що людину можна пізнати, дивлячись тільки найого вчинки, адже зараз для людини слова це тільки слова, а вчинки говорять самі за себе і характеризують людину най точніше ніж його думка або тим більше брехня про самого себе
ответ: Жив колись собі займенник. Тато був мером міста, мама ніким не працювала, тільки в хаті прибирила, готувала їсти, прибирала. Ніхто не знав як займенника звати, один каже, що його звати Андрій, другий - Сергій. Так і не визначились.
Одного разу, мер цього маленького містечка, в якому жив займенник, зібрав всіх своїх колег, друзів і важливих людей, щоб дати ім'я займеннику. Багато було пропозицій, але всі зупинились на ім'ї Неозначений. Так як ніхто не знав як його звати.
Пройшов час і Неозначений пішов у школу, там було багато дітей. Він зразу зо всіма познайомився. Через пару днів, вже мав декілька друзів: Означальний, Особовий, Присвійний, Питальний, Відносний, Зворотній, Заперечний і Вказівний. "Компанія"завжди разом гуляла, гралася, хлопці за один одного в гості, грали в настольні ігри. Не помітили, як і роки пройшли. Ось і Неозначений вже став дорослою повноцінною і важливою людиною. Все місто його знало і поважало. Тепер без нього і не обійтись.
Кажуть що наші вчинки говорять самі за нас. Я повністю згодна з цим твердженням, адже кожен з нас, розповідаючи про себе, завжди перебільшує, навіть не дивлячись на те чи хоче він це зробити чи ні. Ми намагаємося виглядати краще ніж є насправді. Я раніше думала, що слово важливіше будь-якого вчинку, але з кожним наступним днем я переконуюся в зворотному. Нинішні люди дуже багато говорять але мало що роблять.Саме тому мені починає здаватися, що вчинки вагоміше слів, якщо вчинок позитивний, він і без слів хороший! А коли за хорошими і ласкавими словами, іноді ховаються негарні вчинки, то кому потрібні порожні слова?Зараз люди кидають слова на вітер навіть не замислюючись, що за них треба відповідати. Словам вірити зараз абсолютно не можна, ось така моя думка.
Тому тепер я переконана, що людину можна пізнати, дивлячись тільки найого вчинки, адже зараз для людини слова це тільки слова, а вчинки говорять самі за себе і характеризують людину най точніше ніж його думка або тим більше брехня про самого себе
Объяснение: