1. Другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту й значення, називаються: Б) відокремленими.
2. Відокремлюються: А) лише другорядні члени речення.
3. Речення з відокремленим членом: В) Зі стелі звисала велика порцелянова лампа, подарована молодим у день весілля (М. Олійник). (відокремлене означення)
4. Речення з відокремленим означенням: В) У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною й дітьми (А. Шиян).
5. Речення з відокремленим неузгодженим означенням: Г) Юрій Яновський – високий, ставний, з вольовим обличчям і розумними очима, то морщить лоба, то ледь помітно усміхається (Петро Панч).
6. Речення, у якому відокремлене означення має додаткове обставинне значення: А) Осяяний сонцем, перед вами розкривався зовсім новий світ (О. Довженко).
7. Речення з відокремленою прикладкою: Г) І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день Божий умивали (Т. Шевченко).
8. Речення з відокремленим додатком: Б) Нікого тут нема, крім мене й господині (М. Рильський).
9. Відповідність між реченням і другорядним членом у ньому. 1) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою Соломії (М. Коцюбинський). – Г. Відокремлене означення.
2) Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають (Марко Вовчок). – Б. Відокремлена прикладка
Які освячені традицією страви мають бути на столі? Багатокімнатні хати мали поряд ще й окремі господарські прибудови із чотирисхилими, вкритими соломою й очеретом дахами. Проведені в Богданівці дні пробуджували в художника потяг до фольклору, любов до природи. Дядько Роман зовсім не помічає занурених у полин хлоп'ячих голів. Був у Романовім садку повитий особливою таємничістю куток.
Степан, вільний і винахідливий козак, жив у містечку Городище. Обабіч уторованої дороги громадилися вершини - стрімкі й неприступні. Графу Потоцькому захотілося створити в Карпівці диво - неповторне, незвичайне, казкове. В уяві стояв полонений січовий стрілець, безборонний, з величезними кулачищами. Дитя, холодне й голодне, було відгороджене від усіх важкими стінами глухоти й німоти.
Б) відокремленими.
2. Відокремлюються:
А) лише другорядні члени речення.
3. Речення з відокремленим членом:
В) Зі стелі звисала велика порцелянова лампа, подарована молодим у день весілля (М. Олійник). (відокремлене означення)
4. Речення з відокремленим означенням:
В) У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною й дітьми (А. Шиян).
5. Речення з відокремленим неузгодженим означенням:
Г) Юрій Яновський – високий, ставний, з вольовим обличчям і розумними очима, то морщить лоба, то ледь помітно усміхається (Петро Панч).
6. Речення, у якому відокремлене означення має додаткове обставинне значення:
А) Осяяний сонцем, перед вами розкривався зовсім новий світ (О. Довженко).
7. Речення з відокремленою прикладкою:
Г) І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день Божий умивали (Т. Шевченко).
8. Речення з відокремленим додатком:
Б) Нікого тут нема, крім мене й господині (М. Рильський).
9. Відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою Соломії (М. Коцюбинський). –
Г. Відокремлене означення.
2) Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають (Марко Вовчок). – Б. Відокремлена прикладка
10. Синтаксичний розбір речення.
|Замість (прийм.) тополь (іменн.)|, край (прийм.) шляху (іменн.) виросли (дієсл.) металеві (прикм.) щогли (іменн.).
[|_ _ _|, ═ —].
Речення розповідне, стверджувальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим додатком.
Граматична основа:
підмет (—) – щогли;
присудок (═) – виросли.
Другорядні члени речення:
обставина місця (_._._) – край шляху;
означення узгоджене (~~~)– металеві;
додаток відокремлений (_ _ _) – замість тополь.
Які освячені традицією страви мають бути на столі? Багатокімнатні хати мали поряд ще й окремі господарські прибудови із чотирисхилими, вкритими соломою й очеретом дахами. Проведені в Богданівці дні пробуджували в художника потяг до фольклору, любов до природи. Дядько Роман зовсім не помічає занурених у полин хлоп'ячих голів. Був у Романовім садку повитий особливою таємничістю куток.
Степан, вільний і винахідливий козак, жив у містечку Городище. Обабіч уторованої дороги громадилися вершини - стрімкі й неприступні. Графу Потоцькому захотілося створити в Карпівці диво - неповторне, незвичайне, казкове. В уяві стояв полонений січовий стрілець, безборонний, з величезними кулачищами. Дитя, холодне й голодне, було відгороджене від усіх важкими стінами глухоти й німоти.