хрещатик - головна вулиця києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь володимир великий хрестив свою родину. мабуть, саме так виникла назва вулиці. але згідно іншої версії, назва походить від хрещатого яру (місцини, що перехрещена ярами). довжина хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. уздовж лівого боку вулиці простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.
як повноцінна вулиця хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. першим забудовуватись ділянки в районі європейської (кінної) площі. у той час на хрещатик будувались переважно житлові будинки, за винятком першого київського театру – садиби, побудованої за проектом а. меленського. саме тому вулиця деякий час називалася театральною. до 1869 року головна вулиця києва звалася хрещатицькою, а потім була перейменована в хрещатик.
найтрагічніший час для хрещатика настає в роки великої вітчизняної війни. відразу ж після звільнення києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи, а 1948 році - втілення в життя генерального плану відновлення хрещатика, запропонованого групою відомих архітекторів. згідно із проектом, хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними з'явився знаменитий каштановий бульвар. при забудові вулиці архітектори намагалися виграшно з'єднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. на місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі "сталінського ампіру", які дуже вдало вмалювалися в образ нового хрещатика.
по вихідних і святкових днях вся транспортна частина хрещатику від вулиці бессарабської до майдана незалежності перекривається. вулиця стає пішохідною, що створює різкий контраст з хрещатиком буденного дня. і кияни, і гості міста мають можливість неспішно прогулятися вулицею, відчути атмосферу міста, послухати вуличних музикантів, артистів.
Я вважаю, що до перемоги варто йти поступово, і аж ніяк не варто чекати на те, що трапиться якесь чудо. Чудо можливе лише у тому випадку, якщо ти сам почнеш діяти і потроху, навіть, маленькими кроками рухатись до своєї мети
По-перше, для того, щоб підкорити певну вершину, потрібно діяти тут і зараз. Ніколи не потрібно відкладати свої мрії та бажань на завтра. Адже воно може й не настати. І дуже влучним прикладом до мого аргументу, є слова відомої української письменниці Ліни Костенко. В одному зі своїх віршів вона писала:
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.
Ці слова показують, що ніколи не варто упускати можливості котрі дарує нам сьогоднішній день. Адже ніхто не знає чи випаде нам ще один такий шанс.
По-друге, якщо ти завжди будеш чекати зручних обставин для того, щоб чогось досягти, то ти станеш, у деякому сенсі, залежним від цього постійного очікування ідеальної миті. Яка у більшості випадків просто напросто ніколи не настає. Яскравим прикладом мого аргументу, може бути головний герой фільму Пейтона Ріда "Завжди кажи "так"" Карл Аллен. Карл, звичайний офісний робітник, котрий задоволений своїм нудним та спокійним життям. У нього є дуже погана, як на мене, звичка, вона полягає у тому, що він завжди відмовляється від будь яких можливостей. У нього немає жаги до життя. І, навіть, його вірні друзі вагаються продовжувати спілкуватися з ним, адже ніхто не хоче дружити із занудою. Згодом у його житті відбуваються деякі події, і відтепер ві змушений відповідати тільки «так» при будь-якій можливості. Це йому дається досить важко, але як наслідок, його світогляд кардинально змінюється і він дійсно починає змінюватись на краще. Звісно, казати "так" скрізь і завжди не варто, але цей фільм вчить нас, що для того щоб чогось досягти, у першу чергу потрібно діяти при будь-яких слушних для цього можливостях.
Отже, ідеального часу для того, щоб почати щось робити, не буде ніколи. Найкращий момент для дій тут і зараз. Так, це досить банальне висловлювання, але обдумавши і, головне, зрозумівши ці слова, жити стане набагато простіше.
хрещатик - головна вулиця києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь володимир великий хрестив свою родину. мабуть, саме так виникла назва вулиці. але згідно іншої версії, назва походить від хрещатого яру (місцини, що перехрещена ярами). довжина хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. уздовж лівого боку вулиці простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.
як повноцінна вулиця хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. першим забудовуватись ділянки в районі європейської (кінної) площі. у той час на хрещатик будувались переважно житлові будинки, за винятком першого київського театру – садиби, побудованої за проектом а. меленського. саме тому вулиця деякий час називалася театральною. до 1869 року головна вулиця києва звалася хрещатицькою, а потім була перейменована в хрещатик.
найтрагічніший час для хрещатика настає в роки великої вітчизняної війни. відразу ж після звільнення києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи, а 1948 році - втілення в життя генерального плану відновлення хрещатика, запропонованого групою відомих архітекторів. згідно із проектом, хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними з'явився знаменитий каштановий бульвар. при забудові вулиці архітектори намагалися виграшно з'єднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. на місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі "сталінського ампіру", які дуже вдало вмалювалися в образ нового хрещатика.
по вихідних і святкових днях вся транспортна частина хрещатику від вулиці бессарабської до майдана незалежності перекривається. вулиця стає пішохідною, що створює різкий контраст з хрещатиком буденного дня. і кияни, і гості міста мають можливість неспішно прогулятися вулицею, відчути атмосферу міста, послухати вуличних музикантів, артистів.
Я вважаю, що до перемоги варто йти поступово, і аж ніяк не варто чекати на те, що трапиться якесь чудо. Чудо можливе лише у тому випадку, якщо ти сам почнеш діяти і потроху, навіть, маленькими кроками рухатись до своєї мети
По-перше, для того, щоб підкорити певну вершину, потрібно діяти тут і зараз. Ніколи не потрібно відкладати свої мрії та бажань на завтра. Адже воно може й не настати. І дуже влучним прикладом до мого аргументу, є слова відомої української письменниці Ліни Костенко. В одному зі своїх віршів вона писала:
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.
Ці слова показують, що ніколи не варто упускати можливості котрі дарує нам сьогоднішній день. Адже ніхто не знає чи випаде нам ще один такий шанс.
По-друге, якщо ти завжди будеш чекати зручних обставин для того, щоб чогось досягти, то ти станеш, у деякому сенсі, залежним від цього постійного очікування ідеальної миті. Яка у більшості випадків просто напросто ніколи не настає. Яскравим прикладом мого аргументу, може бути головний герой фільму Пейтона Ріда "Завжди кажи "так"" Карл Аллен. Карл, звичайний офісний робітник, котрий задоволений своїм нудним та спокійним життям. У нього є дуже погана, як на мене, звичка, вона полягає у тому, що він завжди відмовляється від будь яких можливостей. У нього немає жаги до життя. І, навіть, його вірні друзі вагаються продовжувати спілкуватися з ним, адже ніхто не хоче дружити із занудою. Згодом у його житті відбуваються деякі події, і відтепер ві змушений відповідати тільки «так» при будь-якій можливості. Це йому дається досить важко, але як наслідок, його світогляд кардинально змінюється і він дійсно починає змінюватись на краще. Звісно, казати "так" скрізь і завжди не варто, але цей фільм вчить нас, що для того щоб чогось досягти, у першу чергу потрібно діяти при будь-яких слушних для цього можливостях.
Отже, ідеального часу для того, щоб почати щось робити, не буде ніколи. Найкращий момент для дій тут і зараз. Так, це досить банальне висловлювання, але обдумавши і, головне, зрозумівши ці слова, жити стане набагато простіше.