Чи бувало, що ви були у іншому місті, регіоні чи навіть, можливо, країні, і там несподівано зустрічали свого друга? В такі моменти завжди думалося про те, який світ тісний, але чи правда це? Інколи не можна знайти маленького клаптику землі, щоб побути самим, щоб залишитися на одинці із собою. Та чи в цьому проблема, чи в просторі? На Землі є сто сорок девять мільйоннім кілометрів квадратних суші, на більше ніж п'ятий частині цієї території можна жити. Цього вдосталь. Тоді в чому проблема? Проблема не в квадратних кілометрах, а в нашому сприйняті світу.
Кожна людина з самого дитинства береться досліджувати цей світ. З однієї сторони він безмежний. Матеріалу для досвіду неймовірно багато. Але ми ростемо, і вже нам здається всього мало, мало часу, мало простору. Ми з головою стараємося поринути в щось нове. Перші сигарети, перший алкоголь, перший поцілунок і перше освідчення в коханні. Все буває в перше. З крайності в крайності кидаємося, а все бо хочемо осягнути щось нове, встигнути все. Ми розуміємо, що світ безмежний, але всього його пізнати неможливо і тоді поринаєш в буденність. День за днем, рік за роком, школа чи робота, дім і дорога якою ходиш щодня. Ким би ти не був, буденність завжди переслідуватиме і навіть вирвавшись із нею, вона наздожене тебе, пригорне в свої лещата і не даси поворухнутися . Вирватися можливо, але лиш трішки розширюючи свій простір він все ж залишаться обмеженим, а годинник тікає і тікає. Нам не дано пізнати весь світ, ми змушені жити в нашому тісному просторі, який обмежений нашою буденністю і в ній тісно, але для того щоб вирватися потрібний час, якого немає. Час - валюта, яку неможливо підробити, неможливо вкрасти чи позичити. Спішимо жити спішимо досліджувати світ, бо час обмежений.
—Було дуже круто! У нас там такий кумедний випадок трапився що обреготатися можна
—А ну швидше розповідай!
—Засмагала я на березі моря,і почула неподалік крики ,сирени. Я побігла швидко на долинаючі крики та сирени .А там виявляється...
—Ну і що там не тяни швидше!
—ну а там як з'ясувалося що мавпа яка втекла із центрального зоопарку украли у продуктовому магазині щойно привезені свіжі банани і залізла на високе дерево та починала ласувати своїм скарбом .а сирени вили то була пожежна та поліцейські служби
—А хто ж викликав служби порятунку
—Хто-хто! власник крамниці банани ж тільки привели з фабрики за них ще не заплатили а там ще все за підрахунком
—Дістали мавпу?
Мавпу та дістали та повернули до зоопарку а банани не дістали
—Це ж чому?
—Бо мавпа поки внизу була ця вся метушня мавпа встигла все доїсти та понаблюдати за тим що внизу
—От розумна мавпа! Бачу в тебе канікули весело вдалися!Ну щож бувай про себе пізніше розповім !
Світ тісний і не тільки в просторі, а й у часі
Чи бувало, що ви були у іншому місті, регіоні чи навіть, можливо, країні, і там несподівано зустрічали свого друга? В такі моменти завжди думалося про те, який світ тісний, але чи правда це? Інколи не можна знайти маленького клаптику землі, щоб побути самим, щоб залишитися на одинці із собою. Та чи в цьому проблема, чи в просторі? На Землі є сто сорок девять мільйоннім кілометрів квадратних суші, на більше ніж п'ятий частині цієї території можна жити. Цього вдосталь. Тоді в чому проблема? Проблема не в квадратних кілометрах, а в нашому сприйняті світу.
Кожна людина з самого дитинства береться досліджувати цей світ. З однієї сторони він безмежний. Матеріалу для досвіду неймовірно багато. Але ми ростемо, і вже нам здається всього мало, мало часу, мало простору. Ми з головою стараємося поринути в щось нове. Перші сигарети, перший алкоголь, перший поцілунок і перше освідчення в коханні. Все буває в перше. З крайності в крайності кидаємося, а все бо хочемо осягнути щось нове, встигнути все. Ми розуміємо, що світ безмежний, але всього його пізнати неможливо і тоді поринаєш в буденність. День за днем, рік за роком, школа чи робота, дім і дорога якою ходиш щодня. Ким би ти не був, буденність завжди переслідуватиме і навіть вирвавшись із нею, вона наздожене тебе, пригорне в свої лещата і не даси поворухнутися . Вирватися можливо, але лиш трішки розширюючи свій простір він все ж залишаться обмеженим, а годинник тікає і тікає. Нам не дано пізнати весь світ, ми змушені жити в нашому тісному просторі, який обмежений нашою буденністю і в ній тісно, але для того щоб вирватися потрібний час, якого немає. Час - валюта, яку неможливо підробити, неможливо вкрасти чи позичити. Спішимо жити спішимо досліджувати світ, бо час обмежений.
—Привіт Світлано!
—Привіт Оксано!
—Як відпочила на морі Світлано?
—Було дуже круто! У нас там такий кумедний випадок трапився що обреготатися можна
—А ну швидше розповідай!
—Засмагала я на березі моря,і почула неподалік крики ,сирени. Я побігла швидко на долинаючі крики та сирени .А там виявляється...
—Ну і що там не тяни швидше!
—ну а там як з'ясувалося що мавпа яка втекла із центрального зоопарку украли у продуктовому магазині щойно привезені свіжі банани і залізла на високе дерево та починала ласувати своїм скарбом .а сирени вили то була пожежна та поліцейські служби
—А хто ж викликав служби порятунку
—Хто-хто! власник крамниці банани ж тільки привели з фабрики за них ще не заплатили а там ще все за підрахунком
—Дістали мавпу?
Мавпу та дістали та повернули до зоопарку а банани не дістали
—Це ж чому?
—Бо мавпа поки внизу була ця вся метушня мавпа встигла все доїсти та понаблюдати за тим що внизу
—От розумна мавпа! Бачу в тебе канікули весело вдалися!Ну щож бувай про себе пізніше розповім !
—Бувай!