До ть скласти речення

     "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", - пише поетка сучасності Ліна Василівна Костенко. Свій перший вірш я написав про Україну. В ньому я возвеличив незламність і волелюбність українців, описав гори, ріки і полонини. Він ще не такий досконалий, але написаний від щирого серця. 
     Далі я почав писати вірші різножанрові. Про що б я не писав - природу, тварин, людей, світ - я зрозумів, що вся поезія оповита серпанком загадковості. Вірш є прикладом майстерності, яка досягається завдяки великому таланту та непосильній праці, самовдосконаленню. 
    Для мене поезія - наче ковток свіжого повітря, друге дихання.  Коли я вперше прочитав вірші Ліни Костенко, я був приємно вражений силою її таланту, адже кожен рядок написаний серцем.
   Я хотів би стати відомим письменником у майбутньому, щоб бути істинним сином свого народу, може, навіть, послідовником Ліни Василівни. Я осмислюватиму все, що накопичено й вистраждано століттями несвободи, боротьби, перемог і поразок, щоб нічого не розгубити в нелегкій дорозі в майбутнє тисячоліття.  Мені байдуже, чи стану я популярним поетом, головне - ніколи не зважати на кон'юнктуру і писати найчесніші, найбезстрашніші поетичні твори.

1. Мати нагримала на свого сина, коли той не прибрав у своїй кімнаті.
2. Жодне погане слово не зривалося з уст батьків, доки Андрій дружив з Валентиною.
3. Микола матеріально допомагав Іванові у зв'язку з тим, що студенту важко вижити, навчаючись на платній формі навчання в КПНУ імені Івана Огієнка.
4. Мій татусь ніколи не поїде до Росії, бо вважає себе справжнім українцем.
5. Усі кинулись на зварену Марійкою страву, мов три дні не їли.
6. Мати гукає Тарасові, щоб йшов додому їсти, а догукатися не може, наче горло їй забили доломіти та магнезити.