) З чорних хмар, що повисли над Десною, раптом повалив лапатий сніг (І.Цюпа). 2) Хто волю хоче вбить, той згине (Д.Величко). 3) Мислив я, що кожне серце має інший ритм - одмінний (М.Рильський). 4) Де пахнуть у копицях трави, примруживсь явір кучерявий, із усмішкою на виду (М.Терещенко). 5) У чарівні ночі, коли місяць вставав над садами, у вікна лились давні цілющі пахощі квітів (В.Скляренко). 6) Вишні цвіли так рясно, неначе вкривав їх пухнастий сніг (Ю.Яновський). 7) Зорі яскраво мерехтять в недосяжній вишині, ніби золоті зерна розсипані (І. Цюпа). 8) Мабуть тому, що село коло річки близько таке все свіже - зелене та яре (Марко Вовчок). 9) Народ сам собі скує волю аби тільки не заважали (І.Коцюбинський). 10) І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє (М.Стельмах). 11) Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця так, що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський). 12) Вранці, хоча й визирнуло сонце тепліть, не потеплішало (І. Демченко). 13) Як хороше пройтись тобою, земле моя, особливо в жнивну пору: коли поля стиха, подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гудуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники б’ють у литаври (І.Цюпа). 14) Коли не вмів ще й букваря читати, ходив, як кажуть, пішки під столом, любить людей мене навчила мати, і рідну землю, щоб там не було (В. Симоненко). 15) Сухомлинський був схожий на сівача, що вийшов у поле з мішком добірного зерна і поспішав висіяти в грунт, розкидаючи щедро, щоб не залишилось воно в засіках його пам’яті, а впало в родючу землю і проросло буйними сходами (Кардуй). 16) Фундамент на якому стоїть школа і будується все що робиться в школі – це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійне інтелектуальне зростання кожного вчителя (В.Сухомлинський).
1. "Або зі щитом, або на щиті"
— добитися до цілі будь якою ціною.
2. "Боятися смерті — на світі не жить!"
— тут о поняттях сміливості та боягузтві.
3. "За праве діло стій сміло"
— відвага, стійкість.
4. "Кожний майстер колись був невмілий"
— кожен з чогось починав, все одразу не приходить — треба цього навчатися, потім все прийде з досвідом.
5. "Не такий страшний чорт, як його малюють!"
— тут йдеться про те, що люди часто дуже сильно бояться щось невідоме, але на самій справі часто це буває не так і страшно, як здавалось.
) З чорних хмар, що повисли над Десною, раптом повалив лапатий сніг (І.Цюпа). 2) Хто волю хоче вбить, той згине (Д.Величко). 3) Мислив я, що кожне серце має інший ритм - одмінний (М.Рильський). 4) Де пахнуть у копицях трави, примруживсь явір кучерявий, із усмішкою на виду (М.Терещенко). 5) У чарівні ночі, коли місяць вставав над садами, у вікна лились давні цілющі пахощі квітів (В.Скляренко). 6) Вишні цвіли так рясно, неначе вкривав їх пухнастий сніг (Ю.Яновський). 7) Зорі яскраво мерехтять в недосяжній вишині, ніби золоті зерна розсипані (І. Цюпа). 8) Мабуть тому, що село коло річки близько таке все свіже - зелене та яре (Марко Вовчок). 9) Народ сам собі скує волю аби тільки не заважали (І.Коцюбинський). 10) І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє (М.Стельмах). 11) Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця так, що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський). 12) Вранці, хоча й визирнуло сонце тепліть, не потеплішало (І. Демченко). 13) Як хороше пройтись тобою, земле моя, особливо в жнивну пору: коли поля стиха, подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гудуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники б’ють у литаври (І.Цюпа). 14) Коли не вмів ще й букваря читати, ходив, як кажуть, пішки під столом, любить людей мене навчила мати, і рідну землю, щоб там не було (В. Симоненко). 15) Сухомлинський був схожий на сівача, що вийшов у поле з мішком добірного зерна і поспішав висіяти в грунт, розкидаючи щедро, щоб не залишилось воно в засіках його пам’яті, а впало в родючу землю і проросло буйними сходами (Кардуй). 16) Фундамент на якому стоїть школа і будується все що робиться в школі – це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійне інтелектуальне зростання кожного вчителя (В.Сухомлинський).