До іть виконати морфологічний розбір числівників: чотирнадцять тисяч сто сімдесят п'ять  

1) Частина мови.

2) Початкова форма(називний відмінок)

3) Розряд за значенням: кількісний чи порядковий для кількісного - власне кількісний, дробовий , збірний, неозначно - кількісний.

4) Простий складний чи складений

5) Відмінок,  рід, число

6) Синтаксична  роль у реченні
​

  пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.

Кожна сучасна людина просто зобов’язана замислюватися про те, чим вона може бути корисна своїй державі. Сьогоднішній світ досить непростий, в ньому практично немає країн, в яких не було б проблем. Тому до з боку людини по відношенні до своєї країни ніколи не втрачає своєї актуальності. Втім, більшість країн сьогодні досить демократичні та не обтяжують своїх громадян надмірними обов’язками. У зв’язку з цим до від людини країні – це далеко не завжди обов’язок, іноді це просто милість і прихильність.

Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої ​​від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.

Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. Завдяки мені і моїй справі країна отримуватиме більше грошей з податків і зможе забезпечувати свій розвиток і покращення життя всіх громадян країни. Другий шлях максимальної користі для країни – стати  видатним вченим. Дійсно талановиті вчені допомагають країні дуже сильно – вони піднімають престиж держави, залучають інвестиції, допомагають країні вирішувати її найактуальніші проблеми.

Поки що я не дуже корисний країні, але я впевнений, що це рано чи пізно відбудеться. При мінімальній корисності я буду сплачувати податки в повному обсязі, наповнюючи державний бюджет і допомагаючи країні вирішувати її проблеми. При максимальної корисності для країни я би став великим бізнесменом, виплачуючи дуже великі податкові відрахування, або відомим вченим, допомагаючи вирішувати проблеми завдяки своїй професійності. Хотілося б приносити своїй рідній Україні якомога більше користі, але чи вийде це в максимальному обсязі, поки що не зрозуміло.