"Прощання на пероні" - Ох, як це сумно. - Що саме? - Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе. - Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож. - Але коли ти зможеш повернутися? - Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути. - У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше. - Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому. - Тоді, може, ми поїдемо всі разом? - Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались. - Буду чекати. Щасти тобі, братику. - До зустрічі. Я люблю вас.
Майбутній дресерувальник Сьогодні я був у цирку, і побачив, як дресерувальник вправно справлявся з тваринами. Вони слухали його команди і виповнювали їх. Мені теж захотілось побути дресерувальником. І коли я прийшов додому, я одразу ж кинувся до своєї собаки Альбатроса. Мені теж захотілося його тренувати. Я почав з ним займатися, але нічого не виходило. Собака нічого не розумів. В мене з'явилася ідея. Я взяв свого комп'ютера і показав відео, як собаки роблять різні трюки. Йому дуже сподобалось. Після цього, я спробував його тренувати. Все було прекрасно. Він вправно виконував команди. Ми з Альбатросом вирішили зробити маленький цирк.
- Ох, як це сумно.
- Що саме?
- Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе.
- Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож.
- Але коли ти зможеш повернутися?
- Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути.
- У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше.
- Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому.
- Тоді, може, ми поїдемо всі разом?
- Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались.
- Буду чекати. Щасти тобі, братику.
- До зустрічі. Я люблю вас.
Сьогодні я був у цирку, і побачив, як дресерувальник вправно справлявся з тваринами. Вони слухали його команди і виповнювали їх. Мені теж захотілось побути дресерувальником. І коли я прийшов додому, я одразу ж кинувся до своєї собаки Альбатроса. Мені теж захотілося його тренувати. Я почав з ним займатися, але нічого не виходило. Собака нічого не розумів. В мене з'явилася ідея. Я взяв свого комп'ютера і показав відео, як собаки роблять різні трюки. Йому дуже сподобалось. Після цього, я спробував його тренувати. Все було прекрасно. Він вправно виконував команди. Ми з Альбатросом вирішили зробити маленький цирк.