Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно до в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Украина.
- Доброго дня! За якою книжкою ти до нас завітала? - лагідно запитала мене бібліотекар.
- Я хочу прочитати повість Пауля Маара "Машина для здійснення бажань".
- Дуже добре. Зверни увагу, що книги на стелажах розміщені у алфавітному порядку прізвищ авторів, а тому підійди до стелажів з буквою "М".
- Дякую за до
- Бачу, що ти знайшла те, що шукала.
- Так.
- Давай я запишу відомості про цю книгу у твій формуляр, - запропонувала мені бібліотекар.
- Будь ласка, - відповіла я. І протягнула їй книгу.
-- Цих книг у нас всього 8, а охочих їх прочитати багато. Тому буду рада бачити тебе через два тижні. Маю надію, що цього часу тобі достатньо, щоб прочитати цю пригодницьку повість, - мовила бібліотекар, повертаючи книжку.
- Доброго дня!
- Доброго дня! За якою книжкою ти до нас завітала? - лагідно запитала мене бібліотекар.
- Я хочу прочитати повість Пауля Маара "Машина для здійснення бажань".
- Дуже добре. Зверни увагу, що книги на стелажах розміщені у алфавітному порядку прізвищ авторів, а тому підійди до стелажів з буквою "М".
- Дякую за до
- Бачу, що ти знайшла те, що шукала.
- Так.
- Давай я запишу відомості про цю книгу у твій формуляр, - запропонувала мені бібліотекар.
- Будь ласка, - відповіла я. І протягнула їй книгу.
-- Цих книг у нас всього 8, а охочих їх прочитати багато. Тому буду рада бачити тебе через два тижні. Маю надію, що цього часу тобі достатньо, щоб прочитати цю пригодницьку повість, - мовила бібліотекар, повертаючи книжку.
- Звичайно, що так. До побачення!
- Бувай. Всього тобі найкращого!