До ть з українською, будь ласка❤️
Потрібно ВИПИСАТИ із рeчeнь сполучники та визначити іхню групу і вид за значeнням
1.Посріблeні ліси окуталися тінню,а нeбосхил горить і віти золотить.2.Виспівує та щeбeчe,поки місяць зійдe.3.Стали спускатися в тeмний яр,щоб сховатися від пeкучого сонця.4.Навіщо мeні вeсна,коли твоі очі- проліски？5.Або розумнe казати,або зовсім мовчати.
Львів – прекрасний куточок Західної України. Скільки теплих думок і спогадів навіює це місто. Напевно, в усьому світі не знайдеться людини, яка б, відвідавши це місто, не захотіла повернутися знову. Краєвиди, архітектура, привітні мешканці, кава, шоколад – все це маленький список того, чим славиться Львів сьогодні. Серцем міста по праву вважають його стару частину. Скільки мільйонів пар ніг щороку проходять відомою Площею Ринок. Хтось на роботу, хтось у пошуках пригод, а хтось просто прогулюється на екскурсії. Окрасою ж площі, безумовно, залишається Ратуша – справжній львівський Біг-Бен. Оминути цю красу неможливо. Там, нагорі, відкривається зовсім інший Львів. З висоти пташиного польоту видніються пагорби, позолочені бані і такі старовинні й водночас величні будівлі. А чи чули ви коли-небудь, що Львів називають містом легенд? Це справді так. Львівська архітектура надзвичайно старовинна. Здається, що кожна стіна дихає історією, кожен елемент приховує безліч цікавих легенд. А величні кам’яні леви зачаїлися чи не на кожному мурі. Вони стоять на обороні, захищаючи своє рідне місто – місто Лева. Тому, якщо у вас поганий настрій, обов’язково відвідайте Львів. Ця маленька країна шоколаду: чорного, молочного, гарячого, зуміє вмить настроїти на позитивні думки. Місто захоплює, чарує. Сьогодні це жива історія, яка простягається вузенькими вуличками з бруківкою. Львів варто побачити на власні очі, відчути атмосферу, поринути в ритм. І тоді вже не залишиться ніяких сумнівів, що Львів – це любов.
Объяснение:
сорі якщо довго :3
Промчала за моїм вікном хуртовина. Закрутила у вихор сніжинки та понесла їх кудись, мов білогрива трійка коней. І раптом одна непокірна сніжинка, схожа на блискучу зірочку з новорічної ялинки, «відхилилася від курсу» та прилипла до скла. Я довго дивився на неї, а вона несподівано розтанула. Незабаром на її місце прилетіли інші сніжинки, вони теж притиснулися до вікна, а за ними ще й ще. І раптом сніг посипався великими пластівцями. Я милувався цією красою і не міг відірвати очей. Не дарма зиму вважають чарівною порою року.