До іть зробити вибірковий переказ Осідком козаків була Запорізька Січ на Дніпрі нижче порогів на островах Там запорожці постійно збиралися вчилися військової справи і готувалися до воєнних походів
Січ- то була простора площа на Дніпровім острові Хортиці Зо всіх боків обливала цей острів глибока вода Дніпра крім того на самім остові був викопаний глибокий рів наповнений водою поставлено високий гострий частокіл з міцними брамами На брамах що на ніч замикалися стояли гармати й частувала козацька сторожа Не диво що неможливо було достатися на Січі хоча зараз не раз пробували здобувати Січ турки й татари та це їм е вдалося
Довкола майдану стояли побудовані хатки так звані коші або курені Ті хатки були криті очеретом або кінськими шкірами В такій хатці жив один курінь з курінним отаманом Та козаки тільки спали тут або пересиджували негоду латаючи одяг або чистяки зброю Там вправлялися в їзді верхи в стрільбі з рушниці і гармат та ремонтували човни
Посередині Січі стояла невелика церква Святої Покрови знадвору дуже скромна але всередині повна золота й срібла бо козаки були побожні й уже дбали про свою церкву а під час читання Євангелія тримали шаблі наполовину вигнуті з піхов на знак того що готові будь-якої миті боронити свою віру Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і купували щораз кращі нові хоругв та ікони
На Січі крім хаток-куренів були й склади зі зброєю з гарматами з човнами та харчами Коло складів стояла вночі сторожа Про звичаї й побут козаків-запорожців є багато свідчень очевидців які були на Січі Хто хотів стати козаком мав насамперед служити три роки в старого козака за джуру Джура робив усіляку роботу й носив за козаком другу рушницю Коли ж навчався в нього орудувати зброєю й набирав вправності у битвах ставав правдивим козаком і діставав зброю рушницю шаблю спис лук і стріли
Славне Військо Запорозьке близько трьохсот літ обороняло Україну від усяких нападників Відвага й хоробрість козаків були відомі в цілій Європі
Незалежна людина – це та людина, на яку неможливо вплинути думкою іншої. Я вважаю, що така особистість самостійно керує своєю поведінкою та вчинками. Її думки не залежать від того, що подумає про неї оточення. Але чи завжди незалежність – добре? На мою думку, дуже незалежні люди інколи можуть не дослухатись корисної поради у потрібний момент та потім потрапити у халепу. Проте, звинувачувати така особистість буде тільки себе.
Незалежність – приклад сильної волі, залізного характеру. Незалежна людина завжди розраховує лише на себе, проте це не означає, що вона є одинаком. Просто вона самостійна у своєму виборі та не бажає, щоб хтось приймав важливі рішення за неї. Інколи люди обирають легший шлях. Вони радо приймають вирішення власних проблем чужою рукою, а потім перестають бути відповідальними і за власні вчинки. Отже, незалежна людина – це та людина, що самостійно несе відповідальність за власні вчинки і робить все, що не зачіпає інтересів іншої особистості.
Блищить під льодом замерзла річка, ваблячи дітвору оновити ковзани. А сніжинки-пустунки, виблискуючи новими шубками, затіяли свою чарівну гру. Лукаво заглядаючи в обличчя дітей, вони припорошують їх носи й щічки білим сріблом.
Що може бути веселіше зимових розваг! Здóрово кататися на ковзанах, ходити на лижах, грати в сніжки та ліпити сніговика. Як добре, що випав сніг!