До ть зробити всі завдання

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

Ці слова належать Великому Каменяреві – Івану Яковичу Франку. Слово, наче птах, народжується з крилами. І раптом, вириваючись з надр нашої свідомості, несподіваними пророцтвами Геніїв української епохи оживає в сьогоденні. Тільки, якби ми навчились читати та розуміти ці одкровення. Бо видається мені, що народ наш нині схожий на ту сироту, яку «хто не йде, той скубне». Горбатіє, збідований поза межами рідної домівки; спивається і чманіє у безвиході. І це найстрашніше. Бо так починається наше вмирання. Духовне… Агонія суспільства, подолати яку нині дуже важко. А коли було легко?