На сьогоднішній день багато людей намагаються бути схожими один на одного. Вони беруть як і позитивні, так і нажаль негативні риси характеру, стиль одягу, манери. Одні хочуть бути схожі на зірок, інші на друзів. Люди забули що таке індивідувальність та як це добре. Не розуміють, що людина стає ніби то роботом, що повторює усі дії визначеного об'єкту. Я жалкую, те що цих людей дуже багато, і з кожним днем їх стає все більше, і вони навіть цього не помічають - на перший день - характер, на другий - одяг - і так уже через деякий час людина не схожа на ту людину, ту прекрасну самостійну персону, а схожа на клона іншої людини, і мені дуже складно це розуміти.
Він надутий такий, б'ють його рукою, ногою.
Він від цього не плаче, тільки стрибає і скаче. (М'яч.)
Зі мною ви знайомі, діти:
Я – шоста буква в алфавіті.
А він працює на будові
І носить плити стопудові.
Якщо з'єднати нас в одно,
То ви побачите кіно. (Екран)Літає часто він довкола,
Дерев чимало поламав,
Але ніде ніхто ніколи
Його не бачив, не тримав. (Вітер)
Хто вдягає дві-три шуби,
Й гріє в них свої він зуби?
Це не зайчик, не баран,
Кукурудзяний… (Качан)
Сонце любить, чисту воду,
П'є її з водопроводу.
Не стрибає він, не скаче,
Хоч кругленький, наче м'ячик.
Не гіркий він, не солоний,
А солодкий і червоний.
Як же зветься цей товстун?
Здогадалися? (Кавун)
У нього беретка яскраво-червона,
Курточка чорна, атласна,
Він на нас не дивиться,
Все по дереву довбає. (Дятел.)