, до вечера скинуть нужно... 1. Пояснювальний диктант. Запишіть речення. Визначте відокремлені обставини. Поясніть уживання розділових знаків.
Жайвори піднімалися високо-високо, під білі пелехаті хмари. (Ю. Сташицев) Він, усміхаючись, докірливо хитав головою і промовляв з почуттям тонкого жалю і примирення. (О. Довженко) Гнат відв’язав коня і, намацавши стремена, хвацько влетів у сідло. (Гр. Тютюнник) Гафія відчинила, і Корній, не зупиняючись, попростував до кімнати. (У. Самчук) Нарешті, похитуючись, ступнув два кроки, повів рукою по чолу. (І. Багряний) Не пішла Маруся до танців, а сіла собі, сумуючи, на призьбі біля хати. (Г. Квітка-Основ'яненко) Так, розпитуючись та розмовляючи, і незчулися, як настала обідня перерва. (П. Куліш)
2. Самостійна робота. Запишіть текст, вставте, де потрібно, розділові знаки. Знайдіть відокремлені обставини. Визначте, якими частинами мови вони виражені.
Прийшла весна. Птахи повертаючись із далеких країв віталися з рідною землею. Усе навколо оживало цвіло буяло. Земля, що вчора виглядала білою пустелею, нині нагадувала казковий зелений килим увінчаний ранніми квітами.
Дерева укриваючись пишним цвітом мрійливо погойдували вітами. Весняне сонце зігріваючи весь простір кидало на землю ніжні промінці, що сріблом переливалися на хвилях маленького струмочка.
Усе навкруги наповнилося незвичайним духом відродження, оновлення. Природа, ніби повновода ріка життя, невпинно і стрімко розливалася розкішшю свого багатства, щедрості, краси.
(З Інтернету)
Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.