До якісних належать усі прикметники варіанта *
злісний, тижневий, терміновий
сучасний, чесний, громоподібний
гостинний, кольоровий, умілий
дідівський, лункий, приязний
давній, серйозний, нагальний
2. До відносних належать усі прикметники варіанта *
систематичний, окремий, веселий
колективний, заочний, біологічний
триколірний, прохолодний, річковий
молочний, комп’ютерний, голий
докладний, музейний, сіруватий
3. До присвійних належать обидва прикметники в словосполученнях *
батькова аптека, чоловічий костюм
сусідове авто, собачий нашийник
перелітні птахи, чоловікові слова
лікарева порада, ліричний герой
соколине пір’я, вороже ставлення
4. Літеру е треба писати на місці пропуску в слові *
дощ..вий
оранж..вий
алюміні..вий
реч..вий
ключ..вий
5. Помилку в написанні прикметникового суфікса допущено в рядку *
фенхелевий, вільховий, рубіновий
калієвий, персиковий, шагреновий
грошовий, коричневий, шанцевий
дворовий, причиновий, перловий
звуковий, слоновий, надплановий
6. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка *
низький, пресильний, дорогий
смачний, тонкий, ефективний
бадьорий, гнідий, хворий
визначний, лисий, удалий
кароокий, молодий, красивий
7. Правильно утворено форми ступенів порівняння прикметників у рядку *
самий короткий, смачніший, легший
вужчий, більш тепліший, триваліший
менш яскравий, скромніший, презліший
рідніший, багатший, більш сміливий
ласкавіший, порожніший, активніший
8. Помилку в написанні прикметника допущено у варіанті *
лисичкіна хитрість
Оксанин виступ
бабусина колискова
соколиний зір
цареві загадки
9. Правильно утворено форми ступенів порівняння прикметників у рядку *
легший, якнайпотрібніший, найбільш серйозний
менш цінний, самий свіжий, найбільш розкішний
вразливіший, теплолюбніший, найщасливіший
більш рішучіший, найкоротший, щонайдовший
архіважливий, наймиліший, найменш освічений
10. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка *
український, жвавий, голосний
огидний, прозорий, крижаний
холодний, залізний, рідний
зеленуватий, милий, вигідний
симпатичний, переконливий, дужий
11. Літеру и на місці пропуску необхідно писати в усіх словах рядка *
олігарх..чний, псих..чний, клімат..чний
алерг..чний, акуст..чний, пласт..чний
біометр..чний, біохім..чний, крит..чний
алегор..чний, генет..чний, юрид..чний
політ..чний, гігієн..чний, фонет..чний
12. Правильно утворено форми ступенів порівняння прикметників у рядку *
щонайгірший, найбільш сором’язливий, найстарший
найвеличніший, найкривіший, щонайгрізніший
найбільш готовий, предобріший, якнайцікавіший
менш чистіший, менш стриманий, більш чуйний
більш глухий, найтемніший, найбільш вишуканий
Як відомо, держава – це утворення, створене людьми для врегулювання їхніх інтересів і конфліктів. Згідно загальній ідеї кожна держава складається з представницьких органів, таких як Президент, парламент тощо. Водночас вкрай важливо розуміти, що, у зв’язку з тим, що органи ці є представницькими, є і той, кого вони представляють. Саме народ, частиною якого є і ми, обирає і таким чином формує представницькі органи. Представницькі органи держави представляють народ.
Кожна людина є хоч і невеликою, але все ж частиною держави. Це накладає на кожного представника народу нехай малу, але відповідальність за те, що відбувається в нашій країні. Тому з дитинства необхідно замислюватися про те, як можна було б поліпшити країну і державу, зробити її більш приємним місцем для перебування та життя. Звичайно, далеко не кожен з тих, хто замислюється, зможе привнести і додуматися до чогось дійсно корисного, але, чим більше таких буде, тим більша ймовірність успіху.
Однією з характерних рис сучасного українського суспільства є байдужість до громадських і політичних процесів. Багато людей дистанціюються від суспільства, не хочуть брати участі у вирішенні спільних проблем життя людей і бажають лише сконцентруватися на власному особистому житті, покращуючи лише свої справи. Таку позицію зрозуміти можна, адже сучасне суспільство демократично і не вимагає від кожного обов’язкової участі. Але варто розуміти, що такі люди навряд чи мають моральне право нарікати на недосконалість нашого суспільства і держави. Якщо людина нічого не робить для поліпшення не тільки свого життя, але і для збільшення справедливості, чесності та прозорості в суспільстві і державі, чому вона повинна потім бути незадоволеною різними явищами негативного характеру? Держава та її якість – це ми, бездіяльність кожної окремої людини призводить до того, що держава стає гірше і менш перспективною. Важливий принцип кожного послідовного і відповідального громадянина полягає в тому, що потрібно починати все з себе. Якщо ви хочете жити в більш гарній і приємній країні, шукайте шляхи для того, щоб зробити щось для неї корисне, а не просто скаржіться на те, як погано ми всі живемо.
Держава – це ми. Серед нас занадто багато байдужих людей, які не турбуються про те, що буде з нашою державою не лише через десять років, а й навіть завтра. Цю ситуацію потрібно змінювати, адже, якщо цього не робити, ситуація поступово буде лише погіршуватися і рано чи пізно люди побачать, що разом з деградацією держави деградували і вони самі.
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова:
— Хочу стати режисером!