19 січня мы святкуємо свято Водокреща. На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це «царські врата». На березі річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює в річкову воду (в ополонку) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи...». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду.
Вишиванка-це теперішня назва традиційної української виши́ваної чоловiчоï чи жiночоï сорочки.Вишиванка є єдиним елементом українського строю, що питомо перейшов до міської української культури.Вона послугувала натхненням для багатьох новітніх одежин.Дуже важливими є правильний вибір символів для сорочок-вишиванок.
Украінська вишита сорочка здавна в Украіні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала.
Тож носімо на долю і щастя вишиванку, ценаш національний оберіг…
19 січня мы святкуємо свято Водокреща. На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це «царські врата».
На березі річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює в річкову воду (в ополонку) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи...». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду.
Вишиванка-це теперішня назва традиційної української виши́ваної чоловiчоï чи жiночоï сорочки.Вишиванка є єдиним елементом українського строю, що питомо перейшов до міської української культури.Вона послугувала натхненням для багатьох новітніх одежин.Дуже важливими є правильний вибір символів для сорочок-вишиванок.
Украінська вишита сорочка здавна в Украіні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала.
Тож носімо на долю і щастя вишиванку, ценаш національний оберіг…