Доберiть iз дужок потрiбний нормативний один або обидва варт анти для утворення словосполучення зв'язком керування або синонiмiчнi словосполучення зі зв'язком узгодження й керування. Які з утворених словосполучень не е нормативними? Купити (цукор, цукру), похід (Ігоря, Ігорів), книга (Ольги, Ольжина), казки (бабусі, бабусині), твори (Івана Франка, Іва нові Франкові), передай (лист, листа), (справжня, справжній) фальш, (зал, зала) для урочистостей, син (Нечипоренка, Нечи поренків), (гарний, гарна) тюль, (злий, зла) собака, (головна, головний) бiль, два (дня, дні).
Складеним називається присудок, виражений двома або кількома словами.
Складені присудки бувають дієслівні та іменні.
Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та іб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії, і неозначену форму дієслова, що виражає саму суть дії:
Починав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).
Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін., проте не завжди:
Але серце спинятись не хоче (Сосюра).Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (Гончар).Пан, брате, милувать не стане (Рильський).Бійці намагались йти без шуму (Гончар).
У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:
прикметники ладен, згоден, повинен, радий:Я готовий винести всі випробування (Збанацький).Хтось нам повинен відчиняти двері (Стельмах).
дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:Я зобов'язаний до старому (Стельмах).Танкісти змушені були залягти у воронку.
присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора:Треба твердо нам в бою стояти (Франко).Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).Нам пора для України жить (Франко).
Паронимия - це таке явище, яке дуже довгий час в лінгвістиці нерозглядалася як самостійне. Багато мовознавці задавалися питанням, що таке пароніми. На даний момент існує кілька точок зору на визначення паронімів. У лінгвістиці існують 2 основні підходи до визначення паронімів:1. Пароніми - це близькі, але нетотожні за звучанням слова, що мають наголос на одному і тому ж складі, що відносяться до однієї і тієї ж граматичної категорії.
2. Пароніми - слова, які внаслідок подібності у звучанні і частково збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використовуватися в мові.
Приклади паронімів: трагічний - трагічний; драматичний - драматичний; ліричний - ліричний; вдалий - щасливий; радник - порадник; заздоровниця - оздоровниця; риб'ячий - рибний.