Я мрію стати професійним художником. Для здійснення цієї мрії потрібно багато терпіння та практики. Кожен день я малюю те, що мені сподобається. Навколо така гарна погода, стільки різних людей! Кожен має свої особливості та справи, мрії та думки. Мені подобається малювання тим, що я можу показати справжню душу людей. Я намагаюся чітко передавати риси обличчя, робити тінь та малювати фарбами. Мені кажуть, що іноді я малюю дуже незвичайні картини, але мені це подобається. Кожен вечір я шукаю те, що зможе мене надихнути на створення прекрасного. Подробнее - на -
Пригоди маленького жолудя На великому-превеликому дубі, що ріс на узліссі, одного літа виріс Жолудь. Звісно, він був не сам: на цьому дубі було дуже багато жолудів. Висіли жолуді й розмовляли між собою, милувалися небом та лісом. Прийшла осінь, жолуді один за одним достигали та падали на землю. Впав на землю і наш Жолудь. Раптом хтось взяв його і поклав у кишеню. Це був хлопчик, він прибіг сюди разом з друзями по жолуді. Вони любили грати у війну і жолуді у них були за кулі. Того дня вони теж побігли на пустир і грали у війну, кидаючи жолуді один в одного. Жбурнули Жолудя у повітря, полетів він високо-високо і впав на землю поряд з маленьким струмком. Хтось з хлопців наступив на Жолудь, вдавивши його у землю. Більше Жолудь нічого не бачив. Скоро настала осінь і Жолудь міцно заснув. Прокинувся він тільки коли настала тепла весна. Але це був уже не Жолудь: на березі струмочка простягнув листя до сонця маленький Дубок.
На великому-превеликому дубі, що ріс на узліссі, одного літа виріс Жолудь. Звісно, він був не сам: на цьому дубі було дуже багато жолудів. Висіли жолуді й розмовляли між собою, милувалися небом та лісом. Прийшла осінь, жолуді один за одним достигали та падали на землю. Впав на землю і наш Жолудь. Раптом хтось взяв його і поклав у кишеню. Це був хлопчик, він прибіг сюди разом з друзями по жолуді. Вони любили грати у війну і жолуді у них були за кулі. Того дня вони теж побігли на пустир і грали у війну, кидаючи жолуді один в одного. Жбурнули Жолудя у повітря, полетів він високо-високо і впав на землю поряд з маленьким струмком. Хтось з хлопців наступив на Жолудь, вдавивши його у землю. Більше Жолудь нічого не бачив.
Скоро настала осінь і Жолудь міцно заснув. Прокинувся він тільки коли настала тепла весна. Але це був уже не Жолудь: на березі струмочка простягнув листя до сонця маленький Дубок.