Додайте до наведеного речення ще одну частину, поєднавши її безсполучниковим зв’язком. Позначте схематично будову утвореного речення. Ніколи не шкодуй за тим, чого не можна повернути.

Одного разу коли зима була люта й холодна.Прийшла до неї Весна.Це була дуже красива дівчина,яка була дуже радісна.А зима була люта й зла.Веснонька й боялась щось їй сказати тому,що у неї був дуже злий вид лиця.Але переборола вона свій страх й сказала:
-Зимонько.Тепер я буду господарювати на матінці Землі.
-Ще не твій час.Ось настане Березень тоді й прийдеш.
Йшли ті місяці так повільно...Але все ж таки настав Березень.Прийшла знову Весна й питає
-Ну,що тепер мій час?
-Ну...Твій.Господарюй!-і з лиця Зими зійшов поганий вид.
Весна все ніби оживила.Всім людям на Землі було весело.Ось так прийшла Весна!

Казка про Весну  

Зібралася Весна-красна в гості в північні краї. Всю зиму вона провела разом з перелітними птахами на теплому півдні, а як стало сонечко все вище і вище на небі підніматися, тут вона і вирішила летіти.  

Просить Весна перелітних птахів - гусей, лебедів: «Віднесіть мене подалі на північ, там мене чекають не дочекаються і люди, і звірі, і птахи, і різні крихітні жучки-павучки». Але птахи побоялися летіти на північ: «Там, кажуть, сніг і лід, холод і голод, там, кажуть, ми всі замерзнемо і загинемо». Скільки Весна не просила, ніхто не хотів її у північні краї віднести. Зовсім вона засумувала: що ж, видно, доведеться все життя на півдні прожити. Раптом вона чує голос звідкись з височини: «Не журися, Весна-красна, сідай на мене, я тебе швидко на північ доставлю». Глянула вгору, а по небу над нею пливе біла пухнаста хмарка. Зраділа Весна, забралася на хмарку і полетіла у північні краї. Летить та вниз, на землю, поглядає. А там, на землі, всі радіють, всі її зустрічають. У полях рясніють проталини, біжать струмки, зламують на річці лід, а кущі та дерева в лісах і садах покриваються великими, готовими ось-ось вже розкритися бруньками.  

Полетіла Весна красна з півдня на північ на білій пухнастій хмарці. А слідом за нею потягнулися в рідні краї незліченні зграї перелітних птахів - гусей, лебедів і всякої крилатої дрібниці: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, піночки, славки ...  

Так з того часу люди й запримітили: як з’явиться на небі перша пухнаста хмарка, так, значить, на ньому Весна-красна прилетить. Чекай тепер з дня на день тепла, талої води, чекай з півдня веселих крилатих гостей ...