Кімната моєї мрії має бути досить та світла. Я би поділила свою кімнату на декілька зон. У кімнаті обов"язково має бути зона сну із зручним ліжком та гарною постіллю, робоча зона, де я можу навчатись, мислити та творити. Робоча зона має включати в себе функціональний стіл, ортопедичний стілець, комп"ютер, книги, зошити тощо. Робоча зона має бути дуже гарно та правильно освітлена і не мати зайвих непотрібних речей, які можуть відволікати. Такоє у кімнаті має бути невеличка спортивна зона, де можна розім"ятись та зробити перерву між уроками. Мені потрібна бігова доріжка або велотренажер з музикою та килимок для вправ. У кімнаті також має бути зелена або жива зона. Квіти створюють затишок в оселі та очищують повітря, а гарні квіти ще й піднімають настрій. Серед квітів я б поставила невеличкий акваріум з різнокольровими рибками та маленького руденького хом"ячка. Тоді в кімнаті не буде так самотньо. Крім того, домашні улюбленці привчають до відповідальності турбуватися не тільки за самого себе, а й за інших. Я не уявляю свою кімнаті без ігрової зони, де обов"язково буде великий тонкий телевізор, ігрова приставка Кінект та різні цікаві технологічні новинки на сенсорному та голосовому управлінні. Також я б хотіла мати невеличкого робота-помічника, який би володів багатьма мовами, допомагав робити домашні завдання та прибирав у кімнаті, бо я зовсім не маю на це часу. Можливо зараз я ще не маю такої чудової кімнати, але я дуже мрію саме про таку, а мрії, як всі знають, завжди збуваються, тільки треба вірити!
Поза сумнівом, в усі часи, у тому числі й сьогодні, людям не обійтись без етикету. Адже уміння поводитися в товаристві, гарні манери, вихованість, вишуканий смак, правильна, багата мова, ввічливість, поєднана з почуттям власної гідності, завжди цінувалися в людині. В Україні перші писемні правила поведінки виклав у «Повчанні дітям» великий київський князь Володимир Мономах. Він писав, щоб у домі своєму не ледарювати, брехні остерігатись, а куди б не прийшли і де б не зупинились, потрібно нагодувати і напоїти нужденного. Найбільше, на його думку, потрібно шанувати гостя. Хворого слід провідувати, покійника провести в останню дорогу, бо всі ми смертні. Ніколи не проминути людину, не привітавши її, не сказавши їй доброго слова. Дотримання норм етикету роблять людину благородною, приємною іншим. Згадаймо Наталку з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона любить і поважає свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпелиха намагається примусити її вийти заміж за нелюба. Дівчина вміє красиво висловити свою думку, шанобливо ставиться до старших. Правила поведінки й етичні цінності відображені також в усній народній творчості, зокрема в прислів’ях та приказках: хоч не пишно, та затишно; не май сто кіп у полі, а май друзів доволі тощо. Змінюються часи, змінюються й правила етикету: замість незрозумілих для сучасної людини застарілих правил з’являються нові, пов’язані з технічним прогресом. На мою думку, це правильно. Обов’язково мають існувати певні етичні норми, і їх слід дотримувати, бо є одна спільна умова: людина ні своєю поведінкою, ні зовнішнім виглядом не має завдавати незручностей іншим.
Кімната моєї мрії має бути досить та світла. Я би поділила свою кімнату на декілька зон. У кімнаті обов"язково має бути зона сну із зручним ліжком та гарною постіллю, робоча зона, де я можу навчатись, мислити та творити. Робоча зона має включати в себе функціональний стіл, ортопедичний стілець, комп"ютер, книги, зошити тощо. Робоча зона має бути дуже гарно та правильно освітлена і не мати зайвих непотрібних речей, які можуть відволікати. Такоє у кімнаті має бути невеличка спортивна зона, де можна розім"ятись та зробити перерву між уроками. Мені потрібна бігова доріжка або велотренажер з музикою та килимок для вправ. У кімнаті також має бути зелена або жива зона. Квіти створюють затишок в оселі та очищують повітря, а гарні квіти ще й піднімають настрій. Серед квітів я б поставила невеличкий акваріум з різнокольровими рибками та маленького руденького хом"ячка. Тоді в кімнаті не буде так самотньо. Крім того, домашні улюбленці привчають до відповідальності турбуватися не тільки за самого себе, а й за інших. Я не уявляю свою кімнаті без ігрової зони, де обов"язково буде великий тонкий телевізор, ігрова приставка Кінект та різні цікаві технологічні новинки на сенсорному та голосовому управлінні. Також я б хотіла мати невеличкого робота-помічника, який би володів багатьма мовами, допомагав робити домашні завдання та прибирав у кімнаті, бо я зовсім не маю на це часу. Можливо зараз я ще не маю такої чудової кімнати, але я дуже мрію саме про таку, а мрії, як всі знають, завжди збуваються, тільки треба вірити!
Поза сумнівом, в усі часи, у тому числі й сьогодні, людям не обійтись без етикету. Адже уміння поводитися в товаристві, гарні манери, вихованість, вишуканий смак, правильна, багата мова, ввічливість, поєднана з почуттям власної гідності, завжди цінувалися в людині. В Україні перші писемні правила поведінки виклав у «Повчанні дітям» великий київський князь Володимир Мономах. Він писав, щоб у домі своєму не ледарювати, брехні остерігатись, а куди б не прийшли і де б не зупинились, потрібно нагодувати і напоїти нужденного. Найбільше, на його думку, потрібно шанувати гостя. Хворого слід провідувати, покійника провести в останню дорогу, бо всі ми смертні. Ніколи не проминути людину, не привітавши її, не сказавши їй доброго слова. Дотримання норм етикету роблять людину благородною, приємною іншим. Згадаймо Наталку з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона любить і поважає свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпелиха намагається примусити її вийти заміж за нелюба. Дівчина вміє красиво висловити свою думку, шанобливо ставиться до старших. Правила поведінки й етичні цінності відображені також в усній народній творчості, зокрема в прислів’ях та приказках: хоч не пишно, та затишно; не май сто кіп у полі, а май друзів доволі тощо. Змінюються часи, змінюються й правила етикету: замість незрозумілих для сучасної людини застарілих правил з’являються нові, пов’язані з технічним прогресом. На мою думку, це правильно. Обов’язково мають існувати певні етичні норми, і їх слід дотримувати, бо є одна спільна умова: людина ні своєю поведінкою, ні зовнішнім виглядом не має завдавати незручностей іншим.