Ми всі, тобто люди, що живуть у третьому тисячолітті, звикли до ідеї, що життя є великою цінністю. Але так було не завжди.
Гуманізм та сприйняття людського життя як найвищої цінності є порівняно недавнім надбанням людської цивілізації.
Наприклад, в античному світі з цого високою культурою "зайвих" дітей просто вбивали. Рабів не вважали за людей і теж могли вбити, якщо, наприклад, раб був хворий або старий. Або навіть просто так, бо раб був річчю, а не людиною, і його життя належало власнику. І все це сприймалося у суспільстві як належне.
У Середні віки смерть взагалі була звичним явищем - війни, епідемії, тяжке життя простого люду, нерозвиненість медицини та низький рівень гігієни призводили до того, що у середньому люди тоді жили погано та недовго. Влада вищих класів над нижчими була майже абсолютною: представники дворянства могли вбити залежного селянина, і нічого б їм за це не було. Життя бідної та залежної людини було майже нічого не варте, і це сприймалося у суспільстві як належне.
Навіть у минулому сторіччі було кілька періодів, коли життя мільйонів людей було нічого не вартим. Таким чином, нам дуже пощастило жити в часи, коли життя будь-якої людини вважається цінністю, принаймні у більшості стран світу.
Ми всі, тобто люди, що живуть у третьому тисячолітті, звикли до ідеї, що життя є великою цінністю. Але так було не завжди.
Гуманізм та сприйняття людського життя як найвищої цінності є порівняно недавнім надбанням людської цивілізації.
Наприклад, в античному світі з цого високою культурою "зайвих" дітей просто вбивали. Рабів не вважали за людей і теж могли вбити, якщо, наприклад, раб був хворий або старий. Або навіть просто так, бо раб був річчю, а не людиною, і його життя належало власнику. І все це сприймалося у суспільстві як належне.
У Середні віки смерть взагалі була звичним явищем - війни, епідемії, тяжке життя простого люду, нерозвиненість медицини та низький рівень гігієни призводили до того, що у середньому люди тоді жили погано та недовго. Влада вищих класів над нижчими була майже абсолютною: представники дворянства могли вбити залежного селянина, і нічого б їм за це не було. Життя бідної та залежної людини було майже нічого не варте, і це сприймалося у суспільстві як належне.
Навіть у минулому сторіччі було кілька періодів, коли життя мільйонів людей було нічого не вартим. Таким чином, нам дуже пощастило жити в часи, коли життя будь-якої людини вважається цінністю, принаймні у більшості стран світу.