Допущено пунктуаційну помилку в складносурядному реченні в рядку.
A Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.
БНе тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від
Спеки поля.
В де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий
чебрець.
Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів
Догана мудрого, варта більшого наж похвала дурного
Керуючись власним життєвим досідом, цей вислів я можу пояснити так: якщо мудрій людині дали опір, вказавши на її помилку, то вона зробить для себе певні висновки і наступного разу не скоїть цієї помилки, а якщо ж пахвалити людину нерозумну, то нічого путнього й чекати не треба: вона задовольнится цим і буде наділі бити байдики.
Підтвердженням цьому є роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Головний герой твору Чіпка Вареничеко, дуже відрізнявся від свого товариша Грицька розумом і вдачею, але має стільки ж майна, як і він. Автор розвиваючи сюжет показує читачеві, що Чіпка, який отримував сліпі похвали, так нічого і не добився, а навпаки почав деградувати. Інша справа Грицько. Життя ставило перед ним перепони і він мовки долав їх, здобуваючи знання і навички. Кульмінація твору, приводить до висновків: скільки дурня не хвали він і залишится дурнем, а мудра людина і в догані знайде світлу сторону.
Коли ми прийшли то побачили дивовижне. Ви щось знаете про силует минотавра? Думаю, що ні. Це тварина с копитами, тіло й голова як і в нас, а заввишки десь два метри. Ми дуже злякалися, моя подоруга голосно скащала "може нам це здаеться?" і вмить голова повернулася на нас, цей звір пішов, розвернувся до нас і... І почав йти до нас, ми вирішили, що треьа бігти.
Ми бігли зо всіх сил, аби він нас не догнав, раджу вам ввечором нікуди далеко не йти бо все це не вигадка!