Дорогі семикласники! Ми наближаємося до фінішу цього незвичайного ,,коронавірусного"
навчального року.
Пропоную вам завершальну контрольну роботу з української мови ( тестові завдання) за темами ,, Частка. Вигук."
Відповід надіслати не пізніше 22 травня. Намагайтесь їх помістити на одній сторінці. Обов'язково підпишіть роботу.

Тестові завдання

1. Які словотворчі частки виступають в ролі префіксів і суфіксів:

А не, так , ото
Б би, хай , як
В сь, де, ні, небудь

2. Для чого служать частки бо, но:

А для пом'якшення наказу
Б для творення слів і їх форм
В для творення інших часток

3. Частку таки пишемо

А разом
Б окремо
В через дефіс

4. У реченні ,,Як/би пес не сидів, то зайця б зловив", як/би пишеться:

А разом
Б через дефіс
В окремо

5. Дієслова з недо (недо/ слухав, недо/чув) пишуться:

А разом
Б окремо
В через дефіс

6. Вигук - це:
А самостійна частина мови
Б службова частина мови
В особлива частина мови

7. Звуконаслідувальні слова -це:

А дзень, кар-кар, шу-шу
Б агов, цить, тьху
В тпру-у-у-у, киш-киш, киць-киць

8. Лише частки записано в рядку:
А будь,чи, уві
Б то, де, таки
В перед, ж, но
Г казна, поза, б

9-10. Установіть відповідність.
Частина мови
1 частка
2 вигук
3 сполучник
4 прийменник
Приклад
А ого-го!
Б для того щоб
В відповідно до
Г тільки
Д котрий
( )
10-12. Напишіть міні-твір ,,Стоголосся весняного лісу" (5-7 речень). Використайте 2-3 частки (підкресліть їх однією лінією) і 2-3 вигуки ( підкресліть двома лініями).
Усього вам доброго!

На мій погляд, існує багато прикладів того, як лише один вчинок може зробити людину безсмертною і назавжди залишити її ім’я у пам’яті людства. Такі люди існували і в стародавні часи, і в недалекому минулому, вони є і серед наших сучасників. Одним з найяскравіших прикладів героїчного вчинку, який змінив життя людини і увіковічив її ім’я, може бути перший у світі космонавт Юрій Олексійович Гагарін, ім’я якого знають і пам’ятають у всьому світі. Ю. О. Гагарін став втіленням безстрашності радянського народу, який у ті часи являв собою міцну сім’ю представників різних національностей. Він був славним сином своєї Батьківщини, людиною, яка виявила сміливість підкорити небо, людиною, подвиг якої підкорила усю нашу планету, а усмішка якої стала відомою у самих віддалених куточках миру.Дата 12 квітня 1961 року назавжди увійшла у історію людства і кожному добре відомо, що в цей день до космосу піднялась перша ракета, яка несла в собі людину, людину з великої букви – Юрія Гагаріна. Весняним ранком потужній носій вивів на орбіту перший в історії людства космічний корабель. На борту «Сходу» знаходився перший космонавт – землянин, громадянин Радянського Союзу Ю. О. Гагарін. Мабуть, його перші слова: «Поїхали», а потім «Політ проходить нормально. Бачу обрій Землі. Такий гарний ореол!» люди будуть пам’ятати ще багато століть.Дитинство звичайного селянського хлопця Юри Гагаріна проходило на Смоленщині в селі Клушино. З малих років хлопчик був допитливим і надзвичайно рухливим. Наслідуючи таланти батька, який серед селян вважався майстром на всі руки, Юрко дуже полюбив майструвати іграшкові літаки. Та дуже скоро у мирне дитинство майбутнього героя увірвалася війна, жахи якої хлопець відчув на собі. Смоленщина була окупована німцями у перші дні війни і загарбники, які прийшли до рідного села Ю. Гагаріна, вигнали родину хлопця з хати. Весь час, доки фашисти перебували у селі, йому разом з батьками, сестрою і братом довелося жити у землянці. Після визволення і закінчення війни родина Гагаріних переїхала в невелике російське містечко Гжатськ, яке потім було пер іменоване за ім’ям першого космонавта.Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять років, Ю. Гагарін вступив до ремісничого училища в Люберцях, що на Підмосков’ї. Після училища хлопець деякий час працював у ливарному цеху, а потім пішов навчатися у Саратовський індустріальний технікум. В той же час майбутній льотчик і космонавт втупив до аероклубу. Саме тому з Саратовом у Ю. Гагаріна буле пов’язане почуття нестримної тяги в небо і прагнення до польотів.Після занять у аероклубі Саратова, який став першою сторінкою небесної біографії Ю. Гагаріна, захоплення льотною справою привело його в Оренбурзьке військове авіаційне училище. Після закінчення Юрій Олексійович служив у авіації і був пілотом червонозоряних надзвукових літаків, охороняючи північні рубежі Радянського Союзу.Майбутній космонавт вже з дитинства був рішучім, сміливим і спритним. А ще він був турботливим і веселим, рідко сердився і не любив сварок, а частіше усього в таких випадках сміхом і жартом усіх мирив.У 1960 році Юрій Гагарін почав підготовку до польоту у космос і переїхав до Центру підготовки космонавтів. Він завзято і самовіддано працював, віддавав справі усі свої сили і відрізнявся надзвичайною витримкою. Юрій Олексійович був відмінно підготовлений фізично і морально, відрізнявся уважністю до своїх товаришів. Допомагав їм, чим міг, а друзі, в свою чергу, відплачували йому тим же. Кожен з групи підготовки горів бажанням першим полетіти у космос, але коли стало питання про вибір кандидатури, майже одноголосно був обраний Юрій Гагарін.12 квітня 1961 року під час старту увесь світ почув тепер добре відоме «Поїхали!». Юрій Гагарін за 108 хвилин зробив на кораблі повний оберт навколо Землі і вдало приземлився серед степів Казахстану. Цим польотом почалася світова космічна ера, а політ радянського льотчика увійшов до історії людства як одна з найвидатніших подій двадцятого століття. Радості наших співвітчизників не було краю, та й і в інших країнах Ю. Гагаріна приймали як героя. Сміливість космонавта була відзначена званням Героя Радянського Союзу, яке було присвоєно Юрію Олексійовичу майже одразу. Після польоту Ю. О. Гагарін відвідав багато країн світу. Опинившись у центрі уваги, він підкорював звичайних людей розумом, простотою, і, звичайно ж, своєю чарівною посмішкою.Проклавши дорогу в космос іншим, перший космонавт від душі радів успіхам своїх товаришів, мріяв про наступні польоти, готувався до них, з успіхом закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського. Але на жаль, трагічний випадок під час тренувального польоту на реактивному літаку обірвав його таке коротке і таке яскраве життя. Але слід від нього залишився назавжди – і в космосі, і на Землі. Ю. О. Гагарін став безсмертним і навіки залишився у пам’яті людей.

Повість видатного українського письменника М. Коцюбинського «Дорогою ціною» розповідає про важке життя українського народу у XIX столітті. Головними героями повісті є молоді люди – Остап і Соломія, доля яких була достатньо типовою для того часу. Українські селяни, довгі роки перебуваючи у неволі, загнані та знесилені, все ж таки не бажали миритися зі своїм становищем. Знаходилися сміливці, які не бажали до кінця життя залишатися під панським ярмом. Багато селян у ті часи бігло у дальні краї, рятуючись від кріпацтва та знущань, і обирали вони для вільного життя Дунай. Нажаль, і там селяни не могли себе відчувати у небезпеці і спокою, бо пани ловили втікачів, і якщо і не засилали їх до Сибіру, то повертали до маєтку і там ще більше з них знущались. І невідомо, що було краще – загинути, відчувши себе вільним чи залишатися на все життя безправним кріпаком.Головні герої повісті «Дорогою ціною» дуже кохали один одного, але розуміли, що не отримають бажаного сімейного щастя, залишаючись під владою панів. Оскільки для хазяїнів вони були лише звичайним живим товаром, то сталося так, що закоханих розлучили і Соломію насильно віддали заміж за хурмана. А Остапа пан вирішив закатувати за його сміливі слова, сказані проти господаря. Все це й стало причиною втечі закоханих.Головною метою парубка було прагнення жити вільно, серед таких же вільних людей, та й Соломія мріяла оселитися десь у вільній слободі, завести господарство та спокійно жити, піклуючись про свій добробут і коханого Остапа. У своїх бажаннях вони були не поодинокі, і не лише вони розуміли, що під паном ці бажання ніколи не здійсняться, а для спокійного та щасливого життя перш за все необхідна воля та свобода вчинків. Цілими родинами селяни бігли від панського знущання і кривди, та в пошуках щасливого життя підтримували один одного.Важким виявився шлях молодих людей до волі. Але й за кордом, де вони сподівалися знайти свободу, їх не чекало жадане щастя. Остапа поранили, потім він і Соломія потрапили у злодійське гніздо до циганів, через що Остап опинився у в’язниці, звідки його планували відправити назад до пана. Соломія просто не уявляла свого життя без Остапа і прагнула його найскоріше визволити. Під час переправи через Дунай вона разом в Іваном Котигорошком спробувала це зробити, але спроба ця закінчилася трагічно. Іван і Соломія загинули.А ось Остап залишився живий. Пройшов час і він повернувся на берег Дунаю – туди, де хвилі позбавили його найдорожчого, що було в житті – коханої Соломії. На все життя на тілі Остапа залишилися сліди катувань від свого пана, від москалів і турків. Все життя не загоювалася рана на його серці, до кінця днів його душа залишалася порожньою, бо не було поряд Соломії. Дуже самотнє і гірке життя прожив самотній Остап, чекаючи, доки його душа не з’єднається з душею нареченої.У всі часи люди прагнули жити у свободі, прагнули будувати особисту долю за своїм порозумінням, а не за вказівкою господарів. І зараз можна привести безліч прикладів прагнення до волі і незалежності, які доводять необхідність особистої свободи, бо лише в цих обставинах людина буде спроможна гармонійно розвиватися і будувати щасливе майбутнє. Одним із таких прикладів і є доля Остапа і Соломії із повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною».